Глава 4. Перший контакт зі світлом

Доки я витала в своїх думках, в наших рядах намітилось пожвавлення. Ректор шепотів заклинання і змахував руками, вимальовуючи в повітрі магічні символи. Незабаром від денного світила відділились промені світла і опустились на землю, формуючи білий вихор. Він крутився і, поступово розширюючись, перетворився в круглий отвір, який світився. По інший бік нього було видно кімнату, заповнену великою кількістю стелажів з книгами. Там же, ближче до величезного вікна на всю стіну, знаходився стіл і крісло білого кольору. Інтер'єр кімнати був виконаний в світло-блакитному відтінку.

– Це портал? – почула я запитання Ніами, яка із захопленням розглядала весь процес створення.

– Звичайно, – хмикнув Лероній. – А на що ще це може бути схожим?

– У нас в Темному Королівстві є тільки стаціонарні портали. Вони виглядають зовсім інакше. Не варто засуджувати подив моєї подруги, – прошипіла я, розлючена його іронічними інтонаціями в голосі.

– Ви маєте рацію, – помітила іскорку досади і роздратування, які промайнули в його погляді. – Вибачте, юна леді.

«Знайшовся тут розумник! Начебто ми винні, що інформації про Світле Королівстві і силу світлих магів немає у відкритому доступі? Ти ще поплатишся за це!» – остаточно не злюбила цього нахабного мага.

– Та що вже там, – знизала плечима Ніама. – Можливо, у вас не прийнято відкрито виражати свої емоції, як у нас.

– До певної міри ви маєте рацію. Ми більш стримані у висловлюваннях і емоційних проявах, – задумався Лероній про відмінність їхнього менталітету.

– По одному заходьте в портал. Він веде до мого кабінету. Там все обговоримо і вирішимо. Ми і так тут затримались довше, ніж на те розраховували, – перебив його міркування ректор Академії Світла гесс Еліній. – Адептки, не забувайте про захист від світлої енергії! Сподіваюсь, що про це вам відомо?

Ми згідно кивнули і підійшли ближче до порталу, в очікуванні своєї черги. Першим перед воронкою, яка світилась, зупинився гесс Джаян.

– Обов'язково по одному? – запитав він. – Скільки сили Ви вклали?

– Пустіть! – сіпнулась в його руках Бель, яка тихо сиділа до цього. – Я можу йти самостійно.

– Проходьте вдвох. Портал витримає одночасне переміщення і трьох магів, але навіщо нам створювати стовпотворіння? – посміхнувся ректор. – Тому я попросив входити по одному. Не варто довше бентежити адептку. Проходьте вже разом або поставте її на землю.

Гесс Джаян подякував йому і притиснув до себе тісніше Барбеллу. Потім він сформував навколо них захисний шар з пітьми і увійшов в портал.

– Ну, чого чекаємо? – повернувся до нас ректор.

Ніама зніяковіла і поспішила увійти в портал наступною. Вона на секунду затрималась, щоб створити зовнішній бар'єр з пітьми навколо тіла і незабаром зробила крок вперед.

– Ви потребуєте особливого запрошення? – запитав Лероній, подивившись при цьому на мене.

– Тільки після Вас, гесс Лероній! – склала руки на грудях і в очікуванні подивилась на нього. – Мою довіру потрібно заслужити.

Чоловік у відповідь тільки закотив очі. Він неквапливою ходою попрямував до порталу, при цьому глузливо розглядаючи мене.

«Що?» – презирливо глянула на нього, стримуючи лайки, які крутились на язиці. Після його зникнення в порталі, стрімким кроком поспішила слідом, на ходу вибудовуючи захист. 

Зробивши крок вперед, я не перемістилась миттєво по ту сторону, як очікувала, а опинилась в просторі, заповненому істинним світлом. Мій захист сколихнувся, відчувши дотик теплого джерела. Пітьма стрімко відійшла від мого тіла, лащась до всього, до чого встигала доторкнутись, заповнюючи собою простір. Вона залишила мене стояти без захисту, ніби оголеною, посеред чужорідної світлої сили.

Незабаром Пітьма перестала ширитись. Я побачила, чи скоріше відчула, яким гармонійним стало це місце. Світло не противилось прагненням Пітьми заповнити половину простору біля нього, ніби вони були старими друзями або коханцями, які давно не бачились. Я опинилась на межі темної і світлої енергії. Мені здавалось, що вони обидві відгукуються мені, ласкаво торкаючись до тіла.

«Вони не ворогують, а дійсно взаємодіють один з одним. Це так чудово. Я відчуваю спокій, який вони випромінюють», – мляво перетікали мої думки. – «Так ось в чому справжня мета нашої місії».

Коли я згадала про місію, пітьма сколихнулась, заповнюючи собою майже весь простір, ніби обіймаючи Світло на прощання, і втягнулась в мене. Мій захисний кокон був уже не потрібний. Світло прийняло мене і його сила більше мені не зашкодить.

Я закрила очі, дозволяючи Пітьмі заповнити мене до країв і спокійно розподілитись по тілу, поступово затихаючи. Умиротворена посмішка застигла на моїх губах. У таких почуттях, ведена Світлом, я зробила кілька кроків вперед і опинилась в баченому раніше кабінеті.

За спиною зачинився портал. Відкрила очі, споглядаючи стривожені і незадоволені обличчя магів. Всі вже знаходились в кабінеті. Гесс Джаян і мої подруги виглядали виснаженими.

– Що трапилось? Чому тебе утримував портал? Я більше не міг контролювати його. Світло перестало взаємодіяти зі мною, – з цікавістю розглядав мене ректор.

Гесс Лероній також з цікавістю дивився на мене. Цілителя ж тут не було.

– Я... – зам'ялась. Мені чомусь не хотілось розповідати їм про побачене. – Не знаю. Я зайшла, як і всі...

– Зрозуміло, – розчаровано зітхнув ректор. Я бачила по його очах, що він мені не повірив, але випитувати інформацію не став. – Сідайте, адептка Рокстер. Всі в зборі. Можна приступити до обговорення.

Я згідно кивнула і поспішила сісти біля подруг на невеликий диванчик.

– Про що вам повідомив ваш ректор? – запитав нас гесс Еліній.

– Нам відомо небагато. Ми дізнались про пророцтво, але що конкретно від нас вимагається, незрозуміло. Нас поставили перед фактом, що нам належить вчитись в Академії Світла найближчим часом. Все, – хмикнула я, розслаблено відкинувшись на сидінні.

– Це серйозно. Якщо вам відомо про пророцтво, то ви повинні усвідомлювати це, – Лероній несхвально подивився на мене.