Глава 3. Перша зустріч зі світлими

Вивалившись з цієї липкої субстанції, я знесилено впала на коліна, хапаючи ротом повітря. Тіло не слухалось, натовп мурашок бігав під шкірою, розганяючи кров і приносячи полегшення. Трохи віддихавшись, підняла очі і тут же зажмурилась. Світло різнуло по чутливому зору, змушуючи мене вилаятись.

– Ну що ви, юна леді, не варто так висловлюватись, –дорікнув незнайомий чоловічий голос.

Велика долоня схопила мене вище ліктя поверх одягу, допомагаючи піднятись. Я відштовхнула чужу руку, не бажаючи показувати слабкість, але переоцінила свої сили. Похитнувшись, мало не завалилась назад, але була вчасно підхоплена. Тепла чоловіча долоня лягла на поперек, а інша притримала голову. Це сталося за долю секунди. Від несподіваності я знову розплющила очі.

– Ніколи не варто боятися показувати свою слабкість і відмовлятися від запропонованої допомоги. Ви все ж дівчина і є тендітним творінням, – перед моїм обличчям схилилось чоловіче, закриваючи собою денне світило і дозволяючи розглянути його. Воно було ніби заховано в тумані, риси обличчя розпливалися і не могли сформувати точного образу. Я міцно заплющила очі, бажаючи прогнати калейдоскоп мінливих деталей. Відкривши ж їх знову, змогла побачити його.

Чоловік був вродливим. Все в ньому кричало про ідеальність: правильні риси обличчя, прямий ніс, високі вилиці, квадратне підборіддя і пухкі губи. А кольору його волосся і очей могла позаздрити сама Пітьма, якими ж чорними вони були. Я б вічність дивилася в цю чарівну темряву, але мене швидко повернули в вертикальне положення і відпустили.

– Не дякуйте, – шепнув мені на вухо незнайомець, перш ніж остаточно відпустити.

Я тут же запустила в чоловіка маленьким згустком пітьми, а сама відскочила в бік. На щось більше зараз була не здатною, але залишити незнайомця безкарним за його слова про слабкість жінок не могла. У відповідь почула лише тихий смішок.

– Адептка Рокстер, зараз же припиніть і належним чином поводьтесь з нашими провідниками. Незважаючи на таку «радісну» зустріч без попередження про необхідність подолання Стіни «Помислів», ми все ж союзники і наша місія занадто важлива, – почула я голос гесса Джаяна, який з рикаючими нотками говорив про невідомий нам бар'єрі.

– Ми не могли не убезпечити себе. Цю перешкоду легко подолає маг, який з чистими помислами прийшов на нашу землю. Уже близько двадцяти років Стіна «Помислів», створена за допомогою артефакту правди, оберігає нас від безглуздої війни, – м'яко відповів інший чоловічий голос.

Це був стрункий чоловік середніх років з ледь помітною сивиною в темному волоссі, що говорило про чималий вік. Його очі були заповнені чорнотою, як і у всіх світлих магів, а голос випромінював доброзичливість і м'якість. – Дозвольте представитися. Мене звуть Кератанель Елінійський. Звертатись можна – гесс Еліній. Я – ректор Академії Світла, в якій вам належить провести найближчий навчальний семестр.

– Адептка Аделаїда Рокстер, – представилась я, схиливши голову в шанобливому поклоні. – Послана до вас Пітьмою з самими темними намірами.

– Кхем, – кашлянув чоловік, який стояв біля мене. – У нас заведено вітати один одного інакше. Поки ви перебуваєте в Королівстві Світла, я попрошу вас говорити просто «світлого дня».

– Ми врахуємо це, гесс Лероній, – відповів замість мене Джаян. – Але і ви майте на увазі, що звички важко змінити.

Через долю секунди біля мене впала Ніама, важко дихаючи. Вона розпласталась на землі, прикриваючи очі рукою.

– Ніа! – кинулась я до неї, але мене випередив ще один незнайомець.

Чоловік з'явився з нізвідки. Він опустився перед Ніамой на коліна і поклав руку їй на голову. Його долоня почорніла, а з-під неї я відчула таку рідну темну енергію.

– Він виглядає як світлий маг, але в той самий час може використовувати пітьму? – здивувалась я. – Як таке можливо?

– Ви забули, хто такі цілителі? – з нотками іронії в голосі, поцікавився гесс Лероній.

– Знання про них, як і про багато іншого, залишились в минулому. Лікарі в Темному Королівстві є звичайними людьми, які використовують для лікування трави і амулети. Наш Король запечатав знання жителів про світлих магів і, під загрозою смерті, заборонив згадувати про вас тим, хто зміг зберегти пам'ять. Молоде покоління не знає багато чого, – важко зітхнув Джаян.

Я вражено слухала його слова, починаючи усвідомлювати справжню мету нашої місії. Але незабаром мої думки перервав тихий стогін полегшення Ніами. Я тут же опустилась біля неї, намагаючись не заважати роботі цілителя. Він ще деякий час сидів, занурений у процес лікування, але незабаром піднявся і відійшов від Ніами.

– З нею все буде в порядку. Вона довго опиралась і Стіна «Помислів» забрала багато її сил. Я підживив дівчину темною енергією. Через деякий час її слабкість пройде, –сказав цілитель, звертаючись до чоловіка, який стояв тепер позаду мене.

– Як ти? – неголосно запитала я і взяла Ніаму за руку, зчитуючи інформацію про її здоров'я. Ми з подругами ще на третьому курсі провели складний ритуал, який об'єднує наші духовні матерії. Роки дружби і наше протистояння недругам в Академії змусило скріпити нас таким чином. Тепер ми завжди могли знати, чи живий кожен з нас, в якому фізичному та енергетичному стані він знаходиться, а також підживлювати один одного енергією на відстані.

– Я в порядку. Поглинаючої пітьми вам, – подякувала Ніама, м'яко прибираючи мою руку і піднімаючись. Вона оглянула галявину, на якій ми перебували і насупилась. – А де Бель?

– Стіна не пускає. Мабуть, її помисли не такі чисті, – байдуже відповів цілитель.

– Або ж вона чинить опір. Не всі можуть розслабитись, коли в твоїй голові ніби копошаться тисячі комах і витягують назовні всі спогади та думки, – рикнув Джаян і стрімким кроком підійшов до невидимого бар'єру. Лише придивившись, можна помітити його слабке мерехтіння під впливом світла від денного світила.

– Як ми можемо допомогти їй? – запитала я, коли ми з Ніамою підійшли до нього.

– Ми не можемо достукатись до її свідомості з цього боку. Якби у мене була хоч крапля її крові... – прошипів Джаян, оголивши гострі ікла в роздратуванні. – Нам залишається тільки чекати.