Глава 2. Найманець

Ступивши на тверду землю, покриту густою травою, Аделаїда була паралізована. Магічні ланцюги скували її тіло, не даючи можливості пошевилитись. Слідом за нею з порталу так само вийшли її подруги. Вони зупинились поруч, також не в змозі поворухнутись. Гесс Джаян, ніби відчував недобре, був оповитий пітьмою. Магія на ньому не спрацювала. Дівчата зітхнули з полегшенням, але на небі промайнули перші промені денного світила, падаючи на чоловіка і послаблюючи пітьму.

Він з досадою поморщився і блискавично випустив щупальця пітьми в сторону супротивників, відчуваючи їх своїм нутром. З лісу почувся короткий зойк і падіння тіла. Після цього дівчата відчули, як магічні пута зникли.

– Адептки, ви в порядку?

– Так, – прошипіли дівчата, сердячись на себе через своє безсилля.

– Чому не виставили захист? Чи вас не навчали в Академії Пітьми бути завжди напоготові? Чим тільки ректор займається? – скривився Джаян.

Дівчата подивились на нього хмурим поглядом. Він тільки що заробив собі нових ворогів в особі юних адепток, адже темні маги погано переносили осуд чи образу на свій рахунок.

– Не думали, що "практика" може бути настільки небезпечною в супроводі шановного гесса, – фиркнула Бель, скривившись на останньому слові. – До того ж місія здавалась нам мирною.

– Ви ще дуже юні і ваша безпека лежить на моїх плечах. Зрозумійте, що це не звичайна практика, від якої залежить тільки ваша репутація і кар'єра. Це важлива місія, ціною якої можуть стати і ваші життя. Ми йдемо в Світле Королівство і, судячи з того, що сталося, про це дізнались підручні нашого Короля. Тепер завжди будьте пильними. Доки ми не перетнемо кордон, напади можуть повторитись знову, – пояснив своє невдоволення Джаян, тим самим злегка втихомиривши зачеплені почуття дівчат.

– Довго нам йти до кордону? – запитала Барбелла, подивившись чоловікові прямо в очі.

– Близько години, якщо нічого не завадить нам, – відповів Джаян після невеликої затримки. – Ви йдіть вперед вглиб лісу. Я через пару хвилин приєднаюсь до вас.

– Наша безпека в ваших руках і Ви говорите йти нам без Вас? Де здоровий глузд в Ваших словах, гесс Джаян? –іронічно підняла одну брову Барбелла. Подруги подивились на неї з подивом. Ніколи раніше вона так грубо ні з ким не розмовляла. – Ми залишимось з Вами.

– Хмм, а ви витримаєте вид тортур?

– Ми не такі беззахисні і юні, як вам здається, щоб злякатись такого. Тим більше, що пітьма у нас сильна, а вона любить дивитися на покарання недругів, – хмикнула Бель, гордо піднявши підборіддя.

– Тоді йдіть за мною, – Джаян розвернувся вліво і попрямував до лісу. Вони пройшли не більше ста метрів, коли побачили лежачого на землі чоловіка без свідомості.

– Чим ви його таким вирубали? – з цікавістю розглядала незнайомця Аделаїда.

– «Поцілунок Пітьми», – дівчата вражено зойкнули. Це було настільки тонким і точним заклинанням, що тільки одиниці могли його використовувати, ще й зі сходом денного світила. – Так що він занурився в безпробудний похмурий сон. Тільки я зможу його розбудити. Самостійно не вибратись з цієї безодні.

"Хто ж ти?" – подумали подруги одночасно, з цікавістю розглядаючи чоловіка, який зараз возився з тілом незнайомця.

Чоловік відкрив очі і побачив перед собою гесса Джаяна. Він тут же весь зіщулився, з сумішшю страху і жаху поглянувши на нього.

– Бачу, ти знаєш, хто я, – посміхнувся Джаян, оголюючи ікла в хижій усмішці.

– Пожалійте, прошу! – жалібно пискнув чоловік і подивився з надією на дівчат.

– Коли будуть тортури? – запитала Бель убивчо спокійним голосом.

– Ну-ну, не лякай його завчасно. Може, все обійдеться мирним шляхом? – хмикнув Джаян і посміхнувся ще ширше.

– Але це так нудно, – протягнула Бель розчаровано.

– Крихітка, потерпи. Спочатку запитаємо у дядечки, хто його послав? – подивився Джаян на чоловіка в упор.

Ада з Ніамой з подивом спостерігали за цим дивним діалогом між своєю зазвичай мовчазною подругою і гессом Джаяном. При слові "крихітка" у Бель трохи перекосило обличчя, але вона тільки мило посміхнулась і згідно кивнула, зробивши для себе позначку про помсту в майбутньому.

– Я все вам розповім... – сказав чоловік і почався довгий монолог. Дівчата втомлено позіхали і пропустили більшу частину його промови. Денне світило вже повністю вийшло з-за горизонту і пробивалось крізь листя дерев, змушуючи всіх жмуритись.

У підсумку з розповіді незнайомця вдалось з'ясувати, що цей чоловік – простий найманець, володіющий слабкою силою. Замовник залишився для нас невідомим, оскільки при зустрічі з ним він ховався за пітьмою і його обличчя неможливо було розгледіти. Але однозначно це був сильний противник, який послав легку приманку, щоб промацати їх безпеку.

– Не можна залишати його живим, – сказала Бель, коли чоловік перестав говорити. – Замовник не отримає ніяких звісток і буде думати, що ми під хорошим захистом.

– Ні, краще я його відпущу і передам звісточку. Тоді наш замовник дійсно зрозуміє, що не з тим зв'язався, –вишкірився Джаян.

Гесс Джаян прокусив вказівний палець. З ранки виступила темно-червона крапелька крові.

– Тримайте його голову, – тіло чоловіка не слухалось, все ще перебуваючи під контролем Джаяна, але світло поступово розсіювало магію пітьми і він міг чинити опір. Прошепотівши заклинання, гесс мазнув кров'ю по лобі найманця, вимальовуючи певні символи. По його тілу пройшла судома і він відключився.

– Що ви зробили? – зацікавлено схилила голову на бік Бель. Кровна магія була її суттю.

– Я здогадуюсь, хто послав найманців, і залишив йому послання.

– Це зрозуміло, – закотила очі Бель. – Мені цікаво, що за заклинання ви використовували? Я теж маг крові і...

– Ти? – брови Джаяна злетіли вгору, висловлюючи крайній ступінь здивування. – Хмм, зазвичай Пітьма обдаровує силою крові тільки чоловіків.

– Не ми вибираємо дар. Не хочете говорити, не треба, – фиркнула Бель і спокійно відвернулась від чоловіка. Усередині ж клекотіла злість і образа. – «І тут ці недовірливі погляди, ніби я слабачка, не гідна свого дару. Грр, ці мужлани...»