Епілог

Андрій підхопився у ліжку і сів з широко розкритими очима. Покрутив головою по сторонам і заспокоївся.

— Знову наснилося жахіття якесь? — сонним голосом промовила молода жінка з довгим чорним волоссям. — Ти не думав змінити роботу?

— А як же мої пацієнти? На кого я їх залишу? 

— Ти так сам скоро станеш пацієнтом, — знову провалюючись у сон пробурмотіла жінка. 

Андрій почекав доки вона крепше зануриться в сон і тихенько підійшов до серванта. Дістав звідти шкатулку з сімейними коштовностями й знайшов кулон дружини у вигляді мигдалини. Він був зроблений з якогось невідомого каменя і мав доволі відчутну вагу. Андрій поклав кулон до кишені і попрямував на балкон, де відшукав молоток. Спустився на дитячий майданчик навпроти будинку, поклав кулон на бетонний бордюр і на мить згадавши усі сни, в яких він його бачив, наніс перший удар. Потім ще і ще. Він гамселив кулон з усієї сили, але на тому навіть не з’явилося тріщин чи подряпин. Не допоміг навіть крик, яким Андрій почав супроводжувати удари. За цим заняттям його й застали санітари психоневрологічного диспансера в якому він багато років працював завідувачем інтенсивної терапії.

— Оксано Михайлівна, вітаю! Сьогодні вас виписуюсь вже додому, — до палати забігла молода медсестричка і повідомила радісну новину пацієнтці, яка довгих три роки страждала на галюцінації.

Зібравши речі, які вміщувалися у звичайний поліетиленовий пакет, дівчина йшла до виходу. Вона через вікно побачила, як санітари привезли якогось чоловіка, що відчайдушно пручався, але її увагу відволік голос чергової на вході у клініку і так Оксана й не зустрілася зі своїм лікарем, якого санітари встигли затягнути через інший вхід до приймального відділення.

***

— Мені треба більше енергії, — пролунав із темряви електроноподібний голос. Марта в ту ж мить розплющила очі на ліжку, де ще недавно лежала разом з Андрієм.

— Буде тобі енергія, — впевнено відповіла вона, беземоційно милуючись кулоном у вигляді мигдалини, — я навіть уявити не могла, що в світі людей є стільки джерел її видобутку. Гадаю тут можна залишитися ще на кілька століть як мінімум. Все лише починається.