Візит до лікарні

Ната й Ангеліна йшли вулицею, яка мала привести їх до лікарні.

— Невже ти й справді думаєш, що її рідна мати вбила?!

— Я мрію знайти сьогодні те, що переконає мене в протилежному.

— А хіба свідчень того лікаря не достатньо?

— Дивно, що лише одна людина бачила її у лікарні. Ці медсестри постійно кудись бігають. То в реєстратуру, то в сусідній кабінет… От я й хочу спробувати розібратися, чому того дня Алла й носа не потикала з кабінету.

— А я чим допоможу? Тільки не кажи, що знову доведеться в когось інтерв’ю брати.

— Навряд. Але про всяк випадок не виказуй здивування, якщо я скажу щось незвичне. І за потреби підіграй.

— Наприклад?

— Не знаю. Мені звідки знати, як я діяти надумаю. Буде видно по ситуації.

— Знаєш, я через тебе завчасно посивію.

***

Дівчата підійшли до дверей кабінету Грабовського Марка Вікторовича, того самого педіатра, який забезпечив алібі Алли. В коридорі сиділи дві матусі зі своїми донечками.

— Хто крайній? — запитала Ангеліна.

— Ми, — озвалася жінка, що була далі від кабінету.

— Добре, за вами будемо.

— Дівчатка, а ви в курсі, що це дитячий лікар?

— Звісно. Ми за мою молодшу сестричку запитати. До речі, ви давно лікуєтеся у Марка Вікторовича? Бо ми оце тільки переїхали в місто, то нікого не знаємо.

— Чудовий лікар. Дуже задоволені ним. Єдиний мінус — останній місяць постійно кудись зникає щоп'ятниці. Ми просто з донечкою ніяк не вичухаємося. Спершу в стаціонарі лежали, тепер вдома доліковуємося, то я точно знаю, що його ніколи не застанеш у цей день.

— Напевно з медсестрою своєю зникає, — озвалася друга матуся.

Подумки Ангеліна запустила переможні салюти. Ланцюжок пліток запустився і його вже не зупинити.

— Як це? — вдала, що не зрозуміла.

— В мене тут колишня однокурсниця працює. То розповідала, що в них шури-мури. А ця сестричка заміжня ж… Взагалі шкода Марка Вікторовича. Поговорюють, він в неї по самі вуха закохався, а вона так, заради розваги, бо власний чоловік набрид.

Двері кабінету відчинилися і з нього вийшла жінка з хлопчиком років семи. Замість неї увійшла матуся, що сиділа ближче до входу.

— Нато, тут щось не сходиться, — Ангеліна відвела подругу трохи вбік. — Як цей педіатр міг підтвердити, що Алла була тут в день вбивства, якщо сам на роботі не з’являвся?

— Може, це типу лікарської солідарності? Він за неї поручився, а хтось за нього… Бо судячи з реакції тої матусі, Марк мав би бути тут, але не був чомусь.

— А ти дійсно права! Зазвичай же в реєстратурі запитують, в який кабінет піти, до якого лікаря. Якщо там не знали про відсутність Марка, то хтось його прикрив. Що ж, зараз ми або дізнаємося, хто з них вбивця, або втратимо обох підозрюваних.

— Як?

— Просто підіграй мені.

Ангеліна й Ната зайшли до кабінету.

— Що ви тут робите?! — здивувалася Алла, коли впізнала дівчат. — Невже ще не все випитали?

— Так, — впевнено заявила Ліна. — Головного не запитали. За що Ви вбили власну доньку?

— Дівчатка, ви геть глузд втратили?

— Ваше алібі — чиста липа. І є свідки, які можуть підтвердити, що ні Вас, ні цього милого панича, — Ліна кивнула в бік Марка. — не було в лікарні, коли відбулося вбивство. А ще я знаю про Вашу ненависть до доньки й маю докази цього. Можете звісно заперечити все і вигнати мене, але чи розумно це буде?.. О, а ще…

— Що ви верзете?! — не витримав Марк.

— …Ната бачила, як Ви заходили до квартири Роми незадовго до смерті Мілани, — в Ангеліни аж ноги трусилися, але спасувати не можна ні в якому разі. — І ми плануємо звідси піти прямісінько в поліцію.

— Так-так! Я вчора все ніяк не могла зрозуміти, де могла бачити Вас раніше. Та таки згадала.

— Отож, скоро ви сядете.

— Дурниці! Алла не могла… Бо… Бо це я її вбив!

***

— То все підтвердилося? Рому відпустять? — запитала Ангеліна.

— Так. Той лікар дійсно виявився вбивцею, — підтвердила Дана. — Хоча я й досі не можу повірити в таку правду.

Марк добровільно здався поліції. Плітки про його закоханість в Аллу підтвердилися, але от те, що вони були таємними коханцями — ні. Насправді жінка сприймала чоловіка як близького друга, але не більше. От і мала необачність постійно жалітися йому, як страждає через те, що мусить щодня бачити копію ненависного колишнього в особі доньки. А цей чоловік в прямому сенсі готовий на все заради щастя Алли.

Марк вирішив зробити «добру» справу для коханої. Почав стежити за Міланою, а коли випала слушна нагода — вбив.

Звісно він одразу похвалився Аллі. Вони домовилися з колегами так, аби ті не видавали Марка, що той на роботу не прийшов у п’ятницю. Мовляв, керівництво по голові не погладить. Так і вийшло, що за всіма офіційними даними він перебував на робочому місці.