Секрет фотографій

— Ну що, вони щось неоднозначне розповіли? — запитала Ангеліна, коли дівчата вже віддалялися від будинку.

— Та нічого такого. Чесне слово, в напрямку нашого розслідування вони ніяк не допомогли. А от про Міланині захоплення й таланти я тепер можу книгу написати.

— Ти не помітила за ними нічого дивного?

— Та наче ні. Хіба лише, що говорив переважно Ланин тато. Але я не думаю, що це дивно. Не всі люди схильні до балачок.

— А в тебе як? Знайшла щось?

— Ні. Хоча шкода. Я потайки мріяла, що зможу знайти її особистий щоденник, де є пряма вказівка на вбивцю, як у фільмах.

— Якщо чесно, то я теж.

— Хоча дещо таки треба ще передивитися.

— Ти жартуєш?! Я назад не повернуся.

— Та заспокойся. Ходімо сядемо, — дівчата зайняли вільну лавочку. — Я сфоткала те, що хотіла вивчити уважніше. Не можу встановлювати логічні зв’язки, коли хвилююся. Страх бути спійманою на несанкціонованому обшуку таки трішки гальмує мозкову діяльність. Дивись сюди.

— Милі знімки. Це вони у Міланиній кімнаті стоять?

— У її й кімнаті батьків.

— І що з ними не так? Звичайні фотографії з рідними й друзями.

— Ти дійсно не бачиш?

— Я тебе не розумію.

— В Мілани купа фоток з друзями й татом, але жодної з мамою. Водночас в кімнаті батьків красуються знімки, де чоловік і дружина вдвох, а також ті, де батько разом з донькою. А от фотографії, де Лана з мамою немає. Жодної. Я б списала на те, що жінка просто фотографуватися не любить. Але це не так. Зайди на її сторінку в будь-якій соціальній мережі — переконаєшся.

— Натякаєш, що у Мілани з мамою стосунки не дуже були?

— Так. І те, що з тобою більше її тато говорив, лише підтверджує це.

— Гадаєш, ця мила жіночка могла бути причетною до смерті власної доньки?

— Не маю достатніх підстав так думати, але в мене народилося бажання поговорити з кимось ще із їхньої родини. Бажано, і з боку тата, і з боку мами. Бо одні можуть прикрасити, бо вибором жінки не догодив, а інші навпаки — захищати родичку.

— І як ти збираєшся провернути це?

— Спробую поблукати Фейсбуком. Можливо, надибаю друзів-родичів у цих двох. Але спершу ти приготуєш мені обід. Так їсти хочеться!

— Я тобі особиста прислуга?

— Ти думала, я забула, що ти втягла мене у справу з убивством? Я ще не пробачила тобі.

***

«Вона її терпіти не могла»

«Кажу тобі, вона її ненавиділа»

Ангеліна звісно здогадувалася, що у цієї жінки стосунки з донькою не клеїлися, але щоб все аж на стільки погано було… Однак ці два повідомлення — від сестри мами Мілани й від бабусі з боку тата, — слугували доказом справжнісінької прірви між цими двома.

В ході листування з родичками дівчини Ангеліна з’ясувала сумну історію, яка й породила цю ненависть між найближчими людьми.

Виявилося, чоловік, з яким спілкувалася Ната, не рідний батько Мілани. Біологічний татко — першим кохання Алли, її мами. Вона була наївною шістнадцятирічною дурепою, яка розтанула від красивих слів про любов від тридцятирічного одруженого покидька, який шукав собі розвагу на кілька ночей. Наситившись, він викинув дівчину зі свого життя, як непотріб. Хоча й знав про вагітність.

Мілані виповнився всього рік, коли Алла познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Дівчина так і не дізналася, що він не її рідний тато. Вона роками відчувала відчуженість мами, але її причини не розуміла. Просто це одного дня почалося і розросталося з кожним днем. Мілані тоді років шість було.

Пояснення крилося в тому, що приблизно з того віку зовнішність дівчинки почала змінюватися і вона швидко перетворювалася на дівочу версію біологічного батька. Як результат, Алла зненавиділа доньку за цю її майже феноменальну схожість з чоловіком, який в юності дуже образив жінку.

«Поліція перевіряла батьків Мілани?» — написала Ангеліна Богдані.

«Так. Її батько — охоронець в супермаркеті, тому свідків, які бачили його на зміні вистачає. Та й записи з камер є. А алібі матері підтвердив колега-лікар. Він — педіатр, а вона медсестра при ньому. А ти що, на них подумала?».

«Ні, просто перевіряю різні версії», — збрехала вона.

«До речі, той лікар, можливо, волочиться за Ланиною матір’ю. Я випадково почула, як вона Ромі жалілася. Цитую: «цей Марк дивиться на неї як колекціонер Фаулза на Міранду». Загугли, якщо не читала — зрозумієш».