Темні часи

Розділ 1. Максим. Затемнення 2

— Це те, що є на сьогодні, — констатував Ден. — Приємного мало, однак надалі планується тільки погіршення.

— Звідки буде сунутись ворог? — Ірбіс впритул наблизилась до карти.

— Зі сходу! — у вказаному напрямку з’явились темні клуби диму.

— Це передбачувано. — зауважила вона.

— Хоче огорнути нас з півночі! — морок поширився відповідно до слів Дена.

— Кепсько…

— Та з півдня.

— Тобто звідусіль! — Ірбіс важко зітхнула. Мимоволі вона поправила свій кинджал, що кріпився на пасоку.

— Як це стало можливим? — я дивився на мапу та не вірив своїм очам. Чорний дим окутав центральні регіони немов лещатами.

— Темним силам стало підвладно надто багато території. Наші легіони були майже повністю витіснені на східному напрямку. Комусь довелось втекти, а хтось перейшов на інший бік.

— На інший бік? — настала черга Ірбіс дивуватися.

— Так. Наші рекрути та мисливці мають свободу волевиявлення.

— Що за маячня? Легіон їх навчав, підтримував! Як могли вони виявитись зрадниками, — дівчина гнівно зблиснула очима. 

Її вугільно-чорне волосся, помежоване яскраво-синіми пасмами, було заплетене в міцну косу. 

— Шепіт зла завжди гучніший за крик, заморених ним жертв, та більш спокусливий, — знизав плечима Ден.

Якщо його не занепокоїли зрадники серед рекрутів, якщо він так спокійно розповідає про наше можливе оточення, то що ж, в біса, могло його налякати. Ден кинув на мене холодний погляд, ніби прочитавши лайку в моїх думках. 

— Який у нас план? — Ірбіс усе ж таки не втрималась та вийняла кинджал з піхов. Вона провела пальцем по гладкій поверхні леза. Потім своїми темними розкосими очима подивилась на Дена.

— В архангеліаті плану немає, — слова він вимовив спокійно, однак пальці на руках здійснили ледь помітний рух, наче бажали вкластися в кулак.

— Тобто? — Ірбіс почала вигравати кинджалом, перекидаючи його поміж пальцями. 

— Вони певні, що битву не виграти!

— І?

— Тож не бажають залучати додаткові легіони для оборони. Жоден з архангелів не буде відправлятись на захист цієї ділянки Землі, — руки Дена врешті стислись у кулаки. 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше