Глава 38. Руда демониця

Глава 38. Руда демониця

Вони зустрілися наступного дня в Чернігові. Оксана запросила Азорину в ресторан на берегу Стрижня.

- Він не самий модний, але давно працює. І тут ми точно не отруїмось, - пожартувала Оксана.

- Якщо отруїмось, я його спалю одним подихом, - серйозно відповіла Азорина. – Кажи, що придумала?

Оксана сяяла від задоволення:

- Я придумала нову помсту Петру. От якби він зустрів жінку, схожу на його другу дружину, яка зараз в Іспанії. Тільки красивішу і молодшу. Таку руденьку, невисоку демоницю. Я покажу тобі фото «іспанки». Як думаєш, це можливо?

- Є в нас спецзагін демониць, відшукаємо добровольця, - миттю зрозуміла задум Азорина. – Нехай звабить його і розтерзає, так?

- Ні, я хочу іншого. Нехай він закохається знову, страждає, не спить ночами. Нехай вона йому зраджує, влаштовує груповушки. Щоб дах у нього зірвало. Нехай він перепише на неї бізнес, квартири, машини, витратить усі гроші. І щоб дім згорів. Залишиться голий і босий.

- Підтримую! – вигукнула Азорина. – Зробимо! У спец загону є хитрі зілля, замовляння. Буде покірний, як телятко. Усе віддасть і перепише. Нехай пекло багатіє. І вам з Випадком – процвітання!

І вони цокнулись  шампанським у келихах на тонких ніжках.

Вже наступного дня Петро прийняв на роботу молоду руду демоницю. Оксана навіть встигла побачити їх разом, перед тим, як за нею заїхав Випадок. Попереду їх чекало нове життя, і Оксана вірила, що воно буде прекрасним.  А Петра піджидали чорні дні. Його не згадає замучений край :)

Кінець першої книги.