Глава 35. Авантюра

Глава 35. Авантюра

- Повернусь до свого палацу і підпишу указ про помилування, - неохоче пообіцяла Азорина.

- А давай звільнимо його просто зараз? – запропонувала Оксана. - Ти, княгиня пекла, заявишся в темницю до нього, демона вищого рівня, накажеш відкрити двері його камери. Випадок буде вражений. Присягне тобі на вірність.

- Фантастично звучить. Не присягне. Він вважає, що правити пеклом повинен чоловік.

- Ти правиш з Фатумом.

- Але моє слово – головне.

- Так тим більше. Наше життя таке нудне. А тут – пригода. Побачиш Випадка жалюгідним. Зв’язаним, - підбурювала подругу Оксана. –А раптом щось піде не так, миттєву евакуацію зробимо. Ти ж потужна сила, упораєшся з будь-ким!

- Тримай мене за руку. Може, справді час тобі розважитись і забути Петра, - несподівано погодилась Азорина. – Але спочатку візьмемо моїх охоронців і пересядемо на джипи. Не пішки ж нам мандрувати.  І вони перемістились до пекельного виміру.

Азорина взяла чорний «Рейндж Ровер», позаду на такому ж їхали охоронці. Біля воріт темниці вона натиснула на кнопку. Ворота відкрилися, джипи заїхали на територію.

- Є одна умова, - глянула демониця на Оксану. – Я накину на тебе невидимість. Випадок буде бачити тільки мене. Буде впевнений, що це я, я одна його звільнила. Згодна?

- Чому б і ні. Для мене головне, щоб він знову став вільним.

- Ніхто з нас не вільний він обов’язків, призначених долею, - заперечила Азорина. – Над кожним щось тяжіє.

Вона плеснула в долоні, і Оксана стала невидимою. Вони вийшли з машини і попрямували до входу в темницю.

Поява Азорини з охороною не пройшла непоміченою. Двір заповнився демонами. Вони оточили несподівану гостю. Один з них, молодий, з сокирою в руках, вийшов наперед:

- Хто ти і що тут робиш?

- У мене теж питання – хто ти? Я сподівалася побачити генерала Чорного.

- Навіщо?

- Я Азорина, княгиня пекла і прибула сюди, щоб звільнити демона Випадка.

Молодий демон з сокирою підійшов ближче:

- Я, Торвальд, проведу тебе.

- Тоді вперед.

І вони рушили. Оксана намагалася не відставати ні на крок і ні з ким не зіштовхуватись. У неї це виходило, адже охоронці розмістились так, щоб до Азорини ніхто не наближався – двоє йшли попереду, двоє позаду. Вони спустились на нижній поверх і добрались до потрібної камери. Оксана підійшла і глянула крізь грати. Випадок був скутий ланцюгами, його підвісили на гак за витягнуті над головою руки. Світле волосся сплутане, на одязі місцями криваві плями.

- Випадку, - покликала Азорина. – Я прийшла звільнити тебе!

Демон розплющив очі:

- У тебе нічого не вийде. У темниці повстання. Чорний загинув. В’язні збираються повстати проти тебе. А ти сама прийшла. Додумалась.

У цю мить Торвальд, демон з сокирою, надів на шию Азорини темну стрічку:

- Це нашийник для шалених демониць. Він скує твої сили. Асмодеєва розробка. Ви тримали нас тут, але тепер…

Поки він виголошував промову, Оксана підійшла до нього дуже близько. З кишень демона стирчали ключ-карти від камер. Вона ледь не розсміялася:

- А де ж в’язки іржавих ключів? Пекло зазнало прогресу.

Але як визначити, яка картка потрібна?

Молодий бунтівник сам їй допоміг:

- Цією карткою відкриваються двері камери Випадку і трьох сусідніх. Вибирай, де сидітимеш.

Він помахав карткою перед носом Азорини і поклав до бічної кишені.

- Пощастило, - подумала Оксана. Дуже обережно запустила руку в його кишеню і витягла картку. Метнулася до камери, миттю відкрила двері. Кинулась до Випадка і зняла його з гачка.

Потім вона не раз дивувалася, звідки взялися сили підняти здоровенного демона. Але в ту хвилину її енергія наче потроїлась. Ожили охоронці Азорини, вони вступили у бій з бунтівниками. Азорина вчепилась у лідера:

- Знімай з мене нашийник, гадський гад!

Оксана тим часом виплутувала Випадка з ланцюгів. На ньому теж був нашийник, він сковував його сили. Але не вміння битися. Він накинув ланцюги на шию Торвальду і крикнув:

- Оксано, виймай ключ-карти з іншої кишені! Вони відмикають нашийники!

Молодий лідер хрипів. Оксана забула здивуватись, як Випадок виявив її присутність – потім запитаю – і по черзі прикладала ключ-карти до його нашийника. Звільнила Випадка, потім Азорину.

Та плеснула в долоні, і Оксана знову стала видимою.

Випадок обійняв її:

- Я впізнав твій запах. Я відразу зрозумів, що ти тут.

Азорина, звільнена від нашийника, примусила всіх демонів, крім своїх охоронців, впасти на коліна.

Ворота темниці вибухнули. Заїхав білий мікроавтобус. Потім ще десяток. З першого вискочив Фатум.

- Мені відразу повідомили про твою витівку, -  грізно закричав він. – Що ти витворяєш, жінко!