Глава 29. Біля басейну.

На той час, поки Фатум і Азорина розбиралися з Асмодеєм, Оксану і Малюка відправили у спокійне захищене місце. Оксана попросила, щоб воно було у Туреччині. Вона дуже любила Белек, ще з тих часів, коли по вулицях містечка їздили неквапливі голландські трактори, а пасажири сиділи в причеплених до них «вагончиках».

Вона хотіла покатати в такому Малюка. Але трактори вже замінили на звичайні автобуси. Все одно в Белеку було класно. Вона вибрала найдорожчий готель, і проводила з Малюком час біля басейну.

Маленький демон швидко знайшов собі друзів, засмаглих турченят років десяти, і вони безперестанку стрибали в басейн, вилазили і знов стрибали. Бігали кругом басейну і знов стрибали. Ввечері Малюк з Оксаною ходили до моря, дивитися феєрверк і дискотеку. Якщо ні того, ні іншого не було, вони вдивлялися в море, стоячи на дерев’яному настилі. Підсвічена вода накочувалась і відступала, знову накочувалась і відступала, і можна було вічно спостерігати за припливами-відпливами.

Вона каталися на катері, купалися на далекому березі. Їздили до торгового центру і обідали в місцевому ресторані.

- Ксюня, тобі потрібна нова сумочка! – серйозно заявив Малюк.

- Такої вже не буде! – посміхнулась Оксана у відповідь.

Вони купили футбольну форму для Малюка, він захотів форму «Барселони» і босоніжки для Оксани. Втрата сумочки з доларами її засмутила, звісно, і дуже, але не вибила з колеї. Щось таке вона очікувала, адже ніщо не триває вічно, ні хороше, ні страшне. Щодня вона говорила магічну фразу "гроші знаходять мене легко і приємно" і виймала долари з сумки, навіть якщо не було потрібно на покупки,  відкладала на чорний день. Так назбиралась непогана сума, якої мало вистачити надовго. І незабуваймо про мільйон доларів у банку. Оксана могла б жити лише на проценти. Та Азорина наполягла, що вона оплатить Туреччину, і просила, щоб Оксана з Малюком прожили там не менше двох місяців.

- Захоплення влади може не вдатися, - переконувала вона. – І тоді мене чекає загибель. Якщо справи підуть погано і вас почнуть шукати, ви переміститесь у захищений світ, потім ще далі. Та до цього не дійде. Влада Асмодея хитається, його дні пораховані. Треба хапати те, що саме падає в руки.

Безпроблемні два місяці пролітали день за днем. Басейн, гра в пінг-понг, море, прогулянки, сніданки-обіди-вечері, мильні бульбашки. Маленький демон днями їв черешні, кавуни та морозиво. Раз на тиждень вони їздили в аквапарк. В Оксани серце завмирало від висоти водних гірок, а маленькому демону було хоч би що, вишукував найвищу і найбільш закручену. Майже нічого не замучувало цього безпроблемного відпочинку. Оксана була впевнена, що Фатум і Азорина свого доб’ються, а вона вже зробила, що треба – гнівно відмовила в крові, навіть ковтку не дала.

Іноді ночами Оксана прокидалася і думала: «Що буде далі?» Вона знову ходитиме у свій офіс, зрідка бачитиме Петра? Чи назавжди про нього забуде? Часом її огортали спогади. Хотілося згадувати приємне, але його було так мало. Частіше у пам’яті спливали моменти підступів і зрад.

Як Петро хитрував і придумував причини, щоб не бачитися з нею. Як казав, що не вміє робити подарунки, а сам щедро обсипав ними іншу жінку. Від цих думок її наче обпікало кислотою. Але наставав новий день. Яскраве сонце, квіти, пахощі, веселий Малюк, який хотів гратися і не прагнув нікого зжерти, приносили їй справжнє задоволення життям.

Якось ввечері, коли вони вже прийшли з басейну і збиралися в ресторан, у номері з’явилася Азорина:

- Ми подолали Асмодея і захопили владу.