Глава 28. Катування Фатума

Глава 28. Катування Фатума

Асмодей сидів на чолі довгого столу. На протилежному кінці тулились перелякані помічники. Від стінами застигли кремезні охоронці.

Старий демон лютував, як ніколи. Особисто вбив шістьох підручних, і всього за дві години. Трощив кістки, відривав голову. Куток просторої зали був залитий кров’ю, нею ж оббризкало стіни. Але нічого не приносило йому задоволення. Біль викручував нутрощі. Корона сповзла на бік і ледь не падала. Йому потрібна була свіжа кров. Найкраще, щоб це була кров Оксани. О, тоді б він зарядився енергією, почувався бадьорим і міг вбивати вдвічі більше!

Кров рожевих кобилиць теж допомогла б. Фатум обіцяв її добути. «Треба було його вбити!», - морщився Асмодей. Думки плутались. На столі лежала сумка, яку він відняв у Оксани. З неї випадали долари і вже засипали пів столу. Та жодні гроші не могли йому допомогти. Асмодей підняв руку, викликав вогонь. Темно-зелений Майкл Корс спалахнув і  зник, спопеліли й купюри.

На мить демон відчув задоволення. Йому так подобалось нищити. «Якби я вбив Азорину, мені б теж полегшало», - промовив він у голос.  Він уже викликав її і не раз. Але не міг пробитися крізь міцний захист, створений вірними їй демонами. Чим їх було більше, тим міцніший щит стояв між нею і Асмодеєм. «Повинна мені коритися! Нікчемна жінка!», - його лють готова була виплеснутись знову. Помічники подумки попрощались з життям.

І тут повітря задрижало, замерехтіло, і перед Асмодеєм постав Фатум. Він тримав скривавлену Азорину. Її руки були зв’язані за спиною.

- Я прийшов віддати її тобі, володарю, - урочисто промовив Фатум, - зрадниця трону має бути покарана!

- Схопити обох! – віддав наказ охороні старий демон.

Азорину жбурнули в скривавлений куток. Фатума скрутили і поставили перед Асмодеєм.

- Ти теж зрадник трону. Ти допомагав цій жінці плести змову проти мене! Спав з нею! – докоряв Асмодей. – Вас обох чекає розплата. Обшукати його! – наказав охоронцям.

З кишень Фатума вони видобули гострий ніж, золото, під сорочкою була невелика пляшечка з неймовірно пахучою, яскраво-рожевою рідиною. Запах лоскотав ніздрі Асмодея, здався невимовно приємним.

- Що це? – насупився він.

Фатум мовчав.

- Ти заговориш! – зловісно пообіцяв Асмодей.

Охоронці прикували Фатума наручниками до батареї. Били, не шкодуючи своїх демонських сил. Раніше вони служили в донецькій міліції, ну, принаймні, частина з них, і дещо вміли. Дуже скоро лице Фатума вкрилося синцями, ребра тріснули. Вони перебили йому руки та ноги.

- Твоя регенерація швидка, але, поки кістки не зрослися, ти відчуватимеш пекельний біль, - пообіцяв Асмодей. – І він лише посилюватиметься, якщо ти не скажеш, що в пляшці і навіщо ти прийшов насправді.

Фатум сплюнув кров’ю, та нічого не сказав.

- Вони знімуть з тебе шкіру! Живому відріжуть голову, - пообіцяв Асмодей. – Це дуже неприємно, ти ж знаєш. Приступайте, - кивнув охоронцям. Крики Фатума наповнили залу. Йому вже обідрали шкіру з перебитої руки, коли Асмодей надумався, що треба відрізати йому яйця. Охоронець з ножем тут же приступив до роботи.

- Дивись, Азорино, я розправлюсь і з тобою, - верещав старий демон.- Фатуме, ти готовий говорити?

- Так! – простогнав той.

- Ага, шкода втрачати яйця і те, що поряд! Відростуть не скоро і дуже болісно буде! – торжествував мучитель. – Що в пляшці?

- Краще тобі її викинути!

- Відчуваю, ти кажеш правду. У чому підступ?

Колишні менти вдарили Фатума лицем об підлогу. Ніс хруснув і зламався, полилася кров.

- Пощади, володарю, - прохрипів Фатум. – У пляшці – та сама кров рожевих кобилиць, яка може тебе відродити! Я добув її і приніс на знак вірності.

- Чому відразу не сказав? – думки старого демона знову втратили ясність, біль накрив з головою. Треба щось робити, він більше не витримає. І навіть муки Фатума не допомагають!

- Ти б мені не повірив, - застогнав Фатум. – Ти наказав мене схопити…

Асмодей подивився на пляшку. Відкрутив пробку, ковтнув:

- І які вони, ті кобилиці?

- Рожеві… Справді рожеві…

В ту ж мить рідина подіяла. Асмодей зморщився і впав з трону, позбувшись сил і могутності. У пляшці була не смачна рятівна кров, а найсильніша отрута.