Глава 25. Садочок для маленького демона

Фатум матеріалізувався швидко, наче десь за деревом стояв.

- Оксано, я допомагав Петру і вчинив з тобою підло, - він схилив голову. – Але ти не схотіла вбивати мене, отже, зможеш пробачити?

Їх погляди зустрілися. Оксана згадала їх пристрасні ночі. І він згадав, яка вона ніжна, вузька, як приємно занурюватись у неї. Зробив крок назустріч.

- Фатум, ти маєш вибрати, - втрутилась Азорина. – Причому зараз. Або ти зі мною правитимеш, або з Оксаною. Я розумію, що в тебе стане сил подолати мене і прокласти шлях до трону. Якщо ти хочеш бути зі мною – скажи зараз. Якщо хочеш бути з нею – я прийму це. Я не буду перешкоджати вам і разом з сином зникну туди, де ніхто нас не знайде.

- Так, вибирай, - підтримала Оксана. – Немає нічого гіршого за мужика, який живе з двома жінками одночасно. Досить з мене такої пакості! Нам було добре разом, але не аж так добре, щоб я за тобою сохла. Заміж за тебе не збираюся. Прокидатися разом не мрію.

- Оксано, все, що мені треба, щоб у нас були добрі стосунки. Ти прекрасна, але я люблю Азорину, - сказав Фатум. – Разом з нею ми правитимемо пеклом і не забудемо про твою допомогу.

- Вважай, що рахунки між нами обнулилися, - зітхнула Оксана. – Як ми з Малюком потрапимо додому? Нам ніхто не нашкодить?

- У вас буде найкращий захист, - заспокоїла Азорина. – Я зв’яжу його сили, щоб він нікому не нашкодив ненароком. А то ще дмухне на когось, і готово, смажений сусід.  Буду вас провідувати. Сумка, в якій постійно поповнюються долари, з тобою?

- Ясне діло.

Оксана вирішила, що не варто обговорювати з демоницею, чи віддавати малого в садочок. У неї он якими планами голова зайнята, хай своє вирішує. А вона тим часом передихне, подумає, чого насправді хоче. Вони повернулися спочатку в дім Азорини, а потім, уже вдвох з малюком – правильно, до Чернігова, бо де ще може бути найкращий дитячий садочок для маленького демона?

Спочатку Оксана віддавала його на півдня, потім почала забирати після сну. Вона пояснила йому, що людські діти дуже крихкі, і гратися з ними треба дуже обережно. Не штовхати, не кусати, не дряпати. Зрештою, Малюк нічого такого і не робив, Оксана навіть подумала, чи варто було йому про таке розповідати і відкривати нові можливості. Він любив гратися з дітками, нікого не кривдив, доки не доводилось давати здачі, швидко біг у бомбосховище, коли оголошували тривогу  і полюбив руханку «Пес Патрон».