Азорина взяла в Оксани три скриньки. Махнула рукою, зі стіни виїхав вогняний сейф. Скриньки з нитками життя демонів вона поклала туди. Скриньку з ниткою Петра поклала в інший сейф, він був у стіні за картиною. Вирішила, що сервант все-таки занадто близько.
- Оксано, в мене до тебе таємна розмова, - Азорина простягнула їй руку. – Ходімо туди, де ніхто не зможе нас слухати.
Вона покликала няньку, та забрала Малюка, хоч він і не хотів.
Оксана вклала свої пальці в руку демониці, і вони перенеслися на берег моря. На небі Оксана почила три зелених сонця і зрозуміла – вони десь у іншому світі.
- Так, це закриті землі, сюди тільки в мене є доступ, - підтвердила Азорина. – Ти готова слухати?
- Чому б ні.
- Асмодей стверджує, що йому дві тисячі років, плюс-мінус кілька століть, - розпочала демониця. – Насправді я думаю, що йому більше, значно більше. Вдвічі чи навіть втричі. Він вже давно керує демонами. Його розум і тіло підточують хвороби, він не дуже ясно мислить. Його основне бажання – знищити як можна більше людей. І демонів також. Всі ілюзії, які я про нього мала, розвіялись, коли ми були разом.
- Як він переконав тебе жити з ним?
- Він князь пекла. Переді мною схилились усі вищі демони і демониці. Всі мої бажання виконувались.
- Але ж він дуже гидкий на вигляд!
- Він приховував це, як Фатум копита. Я думала, що Асмодей голубоокий вродливий чоловік, а не жахливий дідуган, який трахає токсичних політиків з твого світу. Коли народився Малюк, він перестав приховувати свій справжній вигляд. Потім надумався і відібрав у мене дитину. Закинув Малюка у світ нещасних. Щоб синок вічно сумував і дичавів. Диво і удача, що він зустрівся з тобою. Як я його шукала, як тужила! Перевернула всесвіт і врешті знайшла.
Я не пробачу! Пора скинути зловісного Асмодея з трону. Я займу його місце і правитиму від імені свого неповнолітнього сина, спадкоємця престолу. Коли Малюк підросте, передам пекло йому.
Надто багато зла зараз у всіх світах. У твоєму взагалі війна. Якщо я прийду до влади, рівень зла знизиться.
- Демони не можуть зупинити війну у моєму світі. Випадок говорив мені про це.
- Не можуть, - підтвердила Азорина. – Втручання заборонено. Та Асмодей часом наділяє когось з політиків більшою силою, а в когось її відбирає. Що тут, що там, він вдається до отруєнь, катувань, посилає вбивць. Пеклу теж хочеться пожити спокійно і розмірено. А то зараз ні балів, ні полювання, ні чорного налу в необмеженій кількості. Нема розваг, самі підступи. Хіба це справедливо?
- А що можу зробити я? – здивувалася Оксана.
- Забери і виховуй мого Малюка. І помирись з Фатумом.
#3361 в Фентезі
#819 в Міське фентезі
#6838 в Любовні романи
#1570 в Любовне фентезі
Відредаговано: 20.06.2023