Темні бажання Оксани

13. Взаємні ревнощі

Оксана була задоволена і розслаблена, вона притулилась до його плеча і ледве що не муркотіла. Несподіване запитання вибило її зі стану спокою. Але в цю мить вона хотіла хисткого миру, тому сказала:

- Петре, мені потрібен тільки ти.

Він не відставав. Запитання були дуже відверті. Оксана зрозуміла, що миру не буде і подумала, що пора відбиватися:

- Чому ти питаєш мене про таке? Навіщо це тобі?

Він продовжував, і вона вибухнула:

- Ти залишив мене без нічого, голою і босою! Без шматка хліба! Я роками не бачила від тебе нічого, крім образ і утисків! А потім – ти звільнив мене.

Вона обхопила голову руками. Спогади хлинули, як вода з прорваної дамби Каховської ГЕС.

- Ти говорив, - навіть коли між нами все будо добре, - що спатимеш, з ким захочеш! А я, значить, маю бути скромною дівчинкою і чекати твоєї примхи?

Він з розмаху вдарив її по обличчю. Потім поцілував у губи:

- Ти моя.

- А ти – мій? Чи всіх отих дівок, що перебували у твоєму ліжку?

Їй перехотілося кохатися і навіть знаходитися з ним у одній кімнаті. Вона точно знала, що він чий завгодно, тільки не її.

Навіщо витрачати на нього час, навіщо вона тут?

- Знаєш, Петре, іноді я думаю, що ти кажеш і робиш те, що мені не подобається, навмисно, - зітхнула Оксана, - щоб тримати мене на відстані. Давай розійдемося і ніколи більше не будемо зустрічатися.

- А ти зможеш?

Меланія Мельник

Подобається

#3502 в Фентезі
#882 в Міське фентезі
#7108 в Любовні романи
#1609 в Любовне фентезі

У тексті є: любов, ненависть, 18+ від ненависті до кохання один крок

Відредаговано: 20.06.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись