10. Несподівана поява

10. Несподівана поява

З Варшави до Чернігова можна добратися потягом, можна автобусом. Випадок купив авто. Чорний мерседес 2023 року випуску. Демон сів за кермо і вони поїхали до кордону з комфортом.

- А війну ти зупинити можеш? – запитала Оксана. – І ми б знову літали з Борисполя і Жулян.

- Не можу.

- Асмодей може? Якщо я його вилікувала?

- Це справи вашого світу. Ми в них не втручаємось. Щось таке глобальне ви маєте розрулювати самі. Є навіть закон, який забороняє втручання. Та якщо ми приїдемо в Чернігів і потрапимо під обстріл – я тебе захищу.

-Ти будеш жити зі мною в моїй новій квартирі? – запитала Оксана.

- А ти хочеш? Очевидно, не хочеш, якщо запитуєш, - демон розсміявся. - Я вже тобі набрид. Або ж… Тільки не кажи, що хочеш простити Петра. І забрати до себе.

- Ні, не хочу. Хай мучиться. Але жити з кимось разом напряжно, тобі не здається?

- Я маю справи в нашому світі. Скласти звіт за авансові суми і таке інше, - демон нахмурився, його обличчя на мить стало злим. – Якщо засумуєш, поклич.

У Чернігові він висадив її з квартири і навіть не піднявся нагору. Оксана цьому навіть зраділа. Їй хотілось побути самій, подумати, помріяти, поговорити з подругами.

Наступного дня вона купила цілий поверх у наймоднішому в місті офісному приміщенні. Потім два тижні натхненно обставляла свій новий кабінет, просторий і шикарний. Вона ще не знала, чим буде займатися. Можливо, створить фонд допомоги переселенцям. Або ж займеться чимось необтяжливим. Або здасть офіс айтішникам.

Вона сиділа, поринувши у мрії, у новому яскраво-червоному кріслі, коли двері раптом прочинилися і до кабінету зайшов … Петро.

Оксана здригнулась. Це що, насправді? Дивиться так грізно! Але вже не поблажливо. На мить її боляче вразила його сивина. Потім затопило здивування:

- Ти? Як це?

- Я маю лежати нерухомий і страждати. Знаю твою програму. Змирись, я знову став на ноги і все собі поверну. 30 років я дбав про тебе, тягнув за собою. Добре ж ти віддячила.

Я був великим кораблем, а ти – маленьким човником. Човник плив поряд, хапав шматки, що часом падали з палуби і щось собі надумав. Ти ніхто без мене.

- От за ці розмови ти і отримав по повній. Добре тобі було ці місяці?

- Тобі буде ще гірше.

= Побачимо. Як ти одужав?

- Я лежав без сну. Мені було погано. Думав, що вже вмираю. І тут побачив у темряві червоні очі. Вирішив, що це марево, останні вибрики ослабленого мозку. Але це був демон Фатум. Він мене переконав, що все не так погано. Він мене вилікував. Повернув здоров»я і гроші.  І дещо пообіцяв. Скоро дізнаєшся.