РОЗДІЛ 2. Лікарня

Карета швидкої зупинилася біля приймального відділення о 7:58. Сирена ще не стихла, коли двері відчинилися. Усередині було шумно. Люди кричали, хтось лежав просто на підлозі. Чергова медсестра тримала в руках рацію і намагалася одночасно говорити з лікарем і поліцією.

Олег і водій витягли носилки. Пацієнт - чоловік років п’ятдесяти - був прив’язаний ременями. Він смикався і хрипів. На його передпліччі була глибока рвана рана з нерівними краями. Кров уже згорнулася, але навколо шкіра була сірою.

- Він кого вкусив? - спитала медсестра.

- Дружину. Потім сусіда, - відповів водій. - Від болю не реагує.

Чоловік на носилках різко сіпнувся і вдарив головою об металеву раму. Олег притиснув його плечі.

- Пульс нестабільний. Температура сорок, - сказав він. - Свідомості немає.

- Таких у нас вже сім, - відповіла медсестра. - Лікарів не вистачає. Реанімація переповнена.

У коридорі стояв різкий запах антисептика і крові. Хтось блював у кутку. Двоє поліцейських намагалися стримати чоловіка в цивільному, який кричав і намагався вкусити всіх, хто підходив.

Олег помітив, що на руках у кількох медиків були подряпини. Захисні рукавички рвалися швидко. Маски з’їжджали з обличчя через піт.

- Що каже санепідемстанція? - спитав він у лікаря, який проходив повз.

- Вірус, - коротко відповів той. - Який - не знаємо. Передається через укуси, можливо через кров. Протоколи міняють кожні пів години.

Раптом з дальнього кінця коридору пролунав крик. Гучний і короткий. Потім ще один. Двері палати відчинилися, і звідти вибігла медсестра з розірваним рукавом. Її рука кровоточила.

За нею вийшов пацієнт. Він рухався нерівно, наче не контролював ноги. Очі були відкриті, але погляд порожній. Рот відкрився, і він кинувся на першого, хто опинився поруч.

Поліцейський спробував ударити його кийком. Удар прийшовся в плече. Пацієнт не зреагував. Він схопив поліцейського за руку і вкусив його в зап’ястя. Кров пішла одразу.

Почалася паніка. Люди відбігали. Хтось впав. Олег схопив візок і перегородив прохід. Водій швидкої допоміг притиснути пацієнта до стіни.

-  У голову, - крикнув хтось.

Поліцейський вистрілив. Гучний звук відбився від стін. Пацієнт упав.

Настала тиша. Вона тривала кілька секунд.

- Він мертвий? - запитала медсестра.

Олег нахилився. Перевірив пульс. Його не було.

Через хвилину чоловік знову сіпнувся.

Олег відступив.

- Ні, - сказав він. - Ще ні.

Через рацію оголосили евакуацію частини відділення. Ліфти перестали працювати. Світло мигнуло.

Олег дістав телефон. Дружина дзвонила тричі.

Він не відповів.