«Антихронологічний лабіринт»

  Церемонія похорону була влаштована без зайвого розголосу. Аля, Артур та священик -  скромніше не влаштувати. Під час погребіння ,як і наступну добу , дівчина  була мовчазніша за німу. Буси з бурштину вона повісила  собі на шию- як знак вічної шани і пам'яті про наставницю. Змусити вийти з кімнати могла лише потреба піти до вбиральні, а весь інший час Аля лежала на копі сіна,  відтворюючи в голові спогади  останніх  двух діб. Важко стверджувати, що сильніше гнітило дівчину: причасність до лиха жінки, що наївно прийшла подякувати чи втрата рідної людини. Єдиною втіхою було усвідомлення, що Анна-Марія потрапила до омріяного виміру. Цей факт підтверджували її усміхнені уста.  
  Наприкрість,  ситуація з вагітною жінкою була позбавлена будь-якої мізерної втіхи. Негативна енергетика, що віяла від Алі, безжальною закономірностю утворила належну реакцію. Зі сходом сонця загинуло ще не народжене життя . Стався черговий зрив вагітності. Скажена від лютті на власну дурість жінка, рознесла плітки про телепатку, яка коли заманеться проклинає кого завгодно. Людям згодився привід аби перетворити нещодавню спасительку міста на виродка зла. На вдачу, часи інквізиції  лишилися в глибинах пітьми та на сторінках історії, тому розправа над Алею відбулася гуманіше. Оскільки , Людський Світ наскрізь просочився технологіями, кара поширилася на просторах соціальних мереж та тутешніх  газет. Проте, журитися через це Аля не стала. Страждання приносили роздуми про пусті спроби позитивно мислити , адже на енергетиці до сих пір стоїть мітка заразного негативу .  
  - Треба повертатися додому.- Звернулася вона до Артура. Це було вперше з хвилини смерті Анни-Марії.- Вже не має різниці де саме чекати того знакового сну. Та і я не впевнена, що він взагалі насниться, бо я ненавмисно, але нашкодила людині.  
 - Дай мені трохи часу, потрібно вирішити ряд нюансів з роботою . Поки я буду займатися переводом справ у столицю, прошу тебе поспати. Уявляю, як ти ненавидиш це слово, але ж сама розумієш необхідність у відпочинку.  
 Аля таки погодилась на пропозицію поспати та не за для відпочинку. «Якщо душа за яку, як так боролася у Світі Ренкарнації по моїй провинні не змогла народитися, я зобов'яна дізнатися в яку з деталей механізму вічності вона потрапить »  


 Звичного візиту до кімнати сноведіннь не відбулося, дівчина спокійно  провалилася  в сон, як колись , до усіх тягарів свого дару . Аля не могла збагнути де знаходиться і вже збиралася прокидатися, однак,  здалеку почав сяяти  крихітний кружечок світла. Тоді їй стало зрозуміло, що перед нею кружляє та сама ненароджена душа. Кружечок помітивши Алю , прискорено віддалявся , а вона намагалася за ним встигнути, бігши стежкою схожою на Молочний шлях . Як з'ясувалося- це він і був. Аля наздоганяла душу у просторах космосу. Впевненості у здогадках , що це дійсно космос надало приближення до Чорної діри. «Отже , у Світ Ренкарнації душа не потрапила » - зробила висновок Аля. Чорна Діра була горизонтом подій – те ,що в неї потрапить вже не матиме вороття назад, подія,яка спіткає все, що туди потрапить неминуча і безповоротна. Аля одразу згадала уроки Анни-Марії, знахарка перед своїм відходом встигла розповісти, що душі потрапивши в простори Чорної Діри сформуються в подію зовсім не доброго складу, бо саме в ній знаходиться одне із головних джерел негативної енергетики.    
   «Добро не може існувати без зла, баланс потрібно зберігати. Через істот пекла різних вимірів,  через слабкість вперешенародженних,  буває , що обраним доводиться боротися за душі, що можуть переважати баланс на користь зла »- Як же вчасно Анна-Марія пояснила це юнній обранці. Якби подібна розмова не відбулась, Аля не збагнула б ,як саме треба діяти в погоні за кружечком світла. На останньому рубежі , в центрі Молочного шляху , ще декілька кроків і Аля опинилася б в безодні Чорної Діри, але їй все ж таки вдалося вчасно наздогнати притку душу. Кружечок пручався, та Аля міцно його тримала, відходячи від небезпечної точки космосу подалі. Вона і гадки не мала ,що робити- як тільки сон скінчиться, душа знову порине до потоку негативної енергетики, яка вабить не лише її, а і Алю. Це було геть не дивно, мітка ще досі була нерозривно пов'язана з дівчиною. Вся злість, що зростала в глибинах душі роками, манила обранку приєднатися до джерел негативу та виконувати роботу на його боці . Аля мужньо крокувала до кімнати своїх сноведіннь – це була єдина схованка, де дівчина могла поміркувати, що їй робити далі. Майже діставшись своєї схованки, Аля заклякла,  сон-провідник  перетворився в телепатичний . Кружечок світла перетворився на високого чоловіка, з міцною статурою. Обличчя в нього було суворе, зле, погляд холодний та жорстокий. Він простягнув Алі руку – від долоні до плеча з неї стікала кров, Аля відмовилася торкатися її.  
  - Ходи за мной. – Промовив чоловік. Вони знову направилася до Чорної Діри, але залишилися стояти на кордоні. Голоси продовжували шепотіти «Від призначення не втікти ». Всередині Діри почався справжній ураган, що збивав з ніг навіть на кордоні. Аля впала на космічну стежку і дивилася , як чоловік непохитно спостерігає за поведінкою Чорної Діри та насолоджується ураганом, немов весняним вітерцем.  
- Треба тікати звідки! Я знаю, що є спосіб врятувати твою душу, ти не повинен йти всередину! – Та чоловік не заважав на Алю, він продовжував спостерігати, як люттує шалена область простору часу. Потім, ураган вщух, а всередині Чорної Діри з'явилися якісь зображення, нібито на екрані кінотеатру. Проте, перегляд епізодів не приносив жодного задоволення: голодні діти, помираючі від хвороб люди, війни, мародерство, анархія…Усюди кров….Море смерті…Скрізь плач та страх. Людський Світ котиться в прірву, але людство нічого не помічає. У вимірі не залишилося щастя, ні однієї усмішки, окрім реготу чоловіка, створеного зі світла крихітної душі.  
- Ось яку владу мені судилося мати Всесвітом, а ти постійно мене гальмуєш. Не потрібно було втручатися в процес Реінкарнації, сама бачиш, що сталося, обранко.  
- Я мала і мушу! – Заперечила Аля. – Моє завдання допомагати механізму Всесвіту, підтримувати баланс позитиву та негативу у Людському Світі. Якщо я дозволю тобі поринути у безодню Чорної Діри ти зруйнуєш людський вимір!  
- Баланс хоче зберегти кожна істота ,яка  обрана або не вперешенароджена. Та знай, що все, навіть сама по собі енергетика (добра чи зла) бажає мати панівний стан. Відкрию тобі таємницю- я вже не вперешенароджений. Я був тими кого знали і проклинали ,як Агафокла , Гиппарха,Наполеона та Гітлера. Тому Світ Реінкарнації і не хотів відправляти мене до Людського Світу, занадто великі ризики були. Острахи справдилися. Завдяки твоїй мітці негативу,  я потратив на своє місце в Всесвіті. Світ Реінкарнації вже не має на мене впливу, Людський і Інопланетний тим паче. Я вже нищив людство, час завершити справу негативної енергетики та стати головними у Всесвіті. Ти можеш мені допомогти, обранко. Навколо тебе так і кружляє зло, разом ми багато чого зробимо і багато швидше.  
- Усі твої минулі особистості були переможені , а щодо цієї, вона не існуватиме взагалі! Все, що ти мені показав лише гіпотетичне майбутнє! Це мій сон, тому я буду вирішувати, що робити! – Аля накинулася на чоловіка, схопивши його за кроваву руку, оскільки сноведіння було її, вона ,як справжня господарка своєї підсвідомісті, змусила душу втратити людську подобу та знову перетворитися на кружечок світла, що легко тримався  в руках.  

 Аля вдруге спробувала дістатися кімнати сновидінь, але і цього разу не вдалося. На її шляху зустрівся маленький чоловічок, схожий на крихіткого ельфа з дитячих казок. Його тіло було  прозоре, увесь він складався з води. Вода прийняла  форму маленького чоловічка від якого сяяло світлом молодого місяця.  
 - Це ти влаштувала галас навколо Чорної Діри? – запитало створіння.  
 - Я. – Коротко відповіла Аля.  
 - Людям заборонено наближатися до горизонту подій, якими б вони могутніми та обраними не були. Та і будь яким створінням, які мають місце у механізмі. А ти не лише наблизилася, але і завадила душі потрапити у належне йому місце.  
 - Але цій душі туди ніяк не можна!  
 - Не тобі вирішувати такі речі! Ця душа ні де не знайшла прихистку, в жодному вимірі, навіть в пекло потрапити не може, у бо ніяке Божество не вірило.  
 - А Світ Невинності ? – Спало на думку Алі. – Це могутній вимір, він здатний очистити цю душу і залишити в себе.  
- Світ Невинності таким не займається, вони приходять у виміри- дають шанс на просвітління. Якщо створіння  ним скористалися, то вони забирають чисті душі до себе і поповнюють армію, щоб у належний час не дати негативу заволодіти усім механізмом Всесвіту. Ті хто зневажають їх поради, просто займають відповідну ланку і все . 
- Але чому ж тоді одна херувима постійно мені допомагала, якщо це не її компетенція? 
- Я лише контролер порядку у вимірах, а не довідник. – Буркотівши відповів ельф. – Моє завдання було забрати тебе від Діри подалі, але тепер я не знаю, що робити з цією душею. Я не можу тобі дозволити забрати її в кімнату сновидінь. Якщо б душа була менш гонорова, то ти вже була б у Людському Світі разом з цією душею у своєму тілі. Ти б боролася за панівне місце в тілі, а інші б вважали, що в тебе роздвоєння осособистості.  
- На радість, пане ельфе , цього не сталося. Окрім того, я знаю, яке лихо станеться, якщо пустити цю душу на самоплив. Ви розгублені, а я ні . Прошу вас відправити мене до Світу Невинності.  
- Тобі заборонено туди потрапляти, ти з міткою негативу, а на руках тримаєш ще гірше!  
- Хоча б на кордон. Якщо я мала честь спілкуватися з херувімою, то маю надію, що мене хоча б вислухають  настільки благородні та шановані істоти Всесвіту. – Аля поглядом благала контролера допомогти, вона не відводила очей сповнених палкого бажання досягнути мети. Вигляд обранки був жалісний, тому контролер врешті- решт розчулився та відкрив їй портал- саму коротку дорогу до Світу Невинності.  
- Не знаю, що ти там чукаєш, та не втрать себе. – Сумно промовив ельф у слід дівчині.  

 Світ Невинності був особливим- в ньому царювала лише позитивна енергія, усюди, навіть на кордонах виміру, відчувалося тепло і спокій. В цьому світі мешкали різні створіння. В ньому перебували істоти  , що прожили свою початкову ланку, не шкодячи нікому поряд, від їх шляху залишився лише слід добра та гарні спогади. Цим істотам після смерті в Людському чи Інопланетному вимірі  надавався вибір: або відійти до раю у Світі Божеств або допомогти підтримувати баланс позитивної енергії, а інколи і працювати над її перевагою у Всесвіті. Такі душі складали основний відсоток створінь у Світі Невиності. Хтось був ще зовсім «новачком»,а деякі ще від початку часів знаходиться у благородному вимірі. Істота, що стає частиною Невинності вже ніколи не стане частиною іншого Світу. За винятком херувим.  
 Хоч у вимірі була , як то кажуть демократія, але і такий режим потребує лідерів. За законами Всесвіту старійшинами Невинності були херувими. Вони мали право відноситися до двух вимірів- Невинності та Божеств, а саме  християнської класифікації. На херувим покладалися подвійні обов'язки- очолювати ангелів Небесного Царства та контролювати встановлений порядок у Світі Невиності. Раз на століття , обов'язково виникає якась неприємність, яку потрібно вирішити Раді Херувим. Вони вправно вирішували інциденти Вічності, які мали відбутися і будуть відбуватися, як і будь-яка подія, що трапляється в житті звичайний людей. В обох  Світах , херувими символізують  милосердя, справедливість та таємну мудрість.  Часто вважають , що ці три чесноти суперечать одне одному , але у Світі Невиності одна чеснота ,яка на перший погляд пригнічує другу, врешті-решт породить третю, яка висвітлить істину суть чесноти, яку здавалося б порушили. Завдяки вічній мудрості, вимір перебував у постійній гармонії.  
 Тому коли на кордоні з'явилася Аля з крихітним кружечком світла в руках , сторожі виміру не здивувалися, а спокоійно покликали премудрих херувим, щоб ті вирішили черговий казус. За декілька хвилин перед обранкою сформувався портал створений з чистобілих хмар . Повіяв легкий вітер, який утворив з шматочків оболок золотисту течію, що впадала в глибини білосніжного порталу.  
 - Ставай на золотий шлях. – Звелів хранитель воріт Невинності. – Тебе вже чекають у приймальні. – Аля слухняно рушила на золотисту течію, ще дуще тримаючи гонорову душу, що почала вириватися, тільки-но помітила портал. Течія стрімко перенесла їх  до приймальної, де на Алю вже чекала Рада Херувим. Вони сиділи на чомусь світлому, дуже схожому на промені сонця, що рядями, як ті лавки, знаходилася над головою Алі. «Наче у судді перед присяжними»- промайнуло в голові обранки.  
   Херувими дійсно виглядали так благородно і велично, як їх описував контролер. Троє, що сиділи в центрі , мали людську подобу та по парі великих крил, ніяку птаху неможливо порівняти з розмірами і красою їх  крил. Інші п'ятнадцять створінь відрізнялися від трійці. Вони були  вже менш схожими на людину, їх вигляд трохи налякав дівчину. Істоти мали чотири крила, два були піднятті вверх , торкаючись одне одного, а нижня пара опущена до низу, закривала  не на жарт дивне тіло. Більшість мала чотири пари ніг, подібні  бичачим, але сяючим, немов  блискуча мідь . Кількість рук вони мали таку саму , під кожним з чотирьох крил. Створіння мали і чотири  обличчя :  людини і лева (з правого боку), бика і орла (з лівого) – безсумнівів загадкове поєднання.  Спина та крила вздовж та поперек були покриті маленькими очима. Кожне око детально розглядало Алю, що лякало дівчину ще сильніше. Вона ледь не прокинулась від страху, та на радість в неї вистачило мужності опанувати себе.  
 - Слухання почнеться , як тільки клаптик негативу ,що ти тримаєш в руках опинеться у вогняній клітці. – Промовив один із трійці. Аля без жодних питань кинула кружечок світла в клітку з вогняними ґратами, що стояла поряд. Душа почала пищати пронизливим криком, Алі було її шкода ,хоча вона і усвідомлювала серйозність небезпеки. Щоб позбутися нестерпного звуку, Херувими прибрали клітку з приймальні.  
- Що з ним буде? – Не витримала дівчина.  
- Цій душі погано від енергетики протилежної йому, як і тобі. Ми відчуваємо, як болить твоя мітка, але ти терпиш. Нащо, обранко? 
- Тому, що моя мітка негативу недобровільна, я прагну її позбутися. Рано чи пізно мені це вдасться і Генетор Матерії змінить заряд моєї енергетики. Та я тут для того, щоб попросити вас забрати цю душу до свого виміру. Вона  становить небезпеку Людському Світу, якщо повернеться людиною, то вся початкова ланка Всесвіту зникне і негативна енергетика здобуде перемогу . Ви могутні створіння, здатні змінити подію. Я не дала душі проникнути до Чорної Діри, тому ще не пізно! Це поки усього-навсього крихітний кружечок світла, не прийнятий жодним виміром, але якщо і Світ Невинності не зробить виняток і не прийме не зовсім чисту душу, то майбутній біді ніхто не зарадить!  
 - Наш вимір є таким, яким його створенно, лише за рахунок не похитних законів. Ми маємо свої обов'язки, тому не можемо задовольнити твої прохання. Тим паче, репліки вперешенародженої не мають сили у світах, що є однолітками вічності. Вертайся до свого виміру, не втручайся в механізм.  
- Але я обрана саме для цього  ! Я знаю, що за наслідки будуть, якщо ви не послухаете мене! – Аля втратила контроль над емоціями і того не помічаючи, стала випромінювати негатив. Херувими втратити спокій і взлетіли до гори. Злитися вони не вміли, але потік негативу, що спричиняв їм біль , не викликав приємних вражень.  
- Заспокойся! – Почувся знайомий голос позаду. Коли Аля повернулася перед нею стояла давно знайома херувима з прекрасними кудрями. Обранка в мить припинила лютувати, хоча ще досі злилася на загадковість херувими. – І ви , шановна Радо, сядьте на свої місця. – Збентежені херувими послухали свою прибічницю , що стояла поряд з Алею, готуючись сказати своє слово.  
- Я вважаю. – Почала вона. – Ми маємо прислухатися до застережень обранки. Людський Світ був під нашим пильним наглядом віками. Надто багато роботи виконалось над цим виміром, щоб пустити в нього настільки могутнього представника зла.  
- Але він вже потрпляв до людства у подобі не одного тирана і нічого не сталося. – Зазчила одна із херувим. – Так і цього разу буде, помре,а після направимо його в пекло. А люди ще раз здобудуть урок, що не потрібно бути стадом.  
- І він знову повернеться, бо не вірить ні в що, лише у всемогутність зла. – Заперечила херувима з кудрями. – І раніше він не клявся повністю знищити Людський Світ, якщо він це зробить, то отримувати уроки вже не буде кому ! Механізм Всесвіту порушиться і ніхто з нас не уникне відповідальності. Невже потрібно так ризикувати? До того ж ми раніше вже зупиняли душі, що линули до горизонту подій, бо на те була потреба.  
- Нам не відомо чи справді він наскільки небезпечний для людства. Майже кожна  людина сама собі ворог і ворог іншому , уяви, як би ми зупиняли прихід всякого хто має ймовірність стати прибічником негативу? Тоді в Людському вимірі панували б лише тварини . 
- На те ця дівчинка і обрана. До речі не кожний обраний вперешенароджений може навчитися мандрувати світами і рятувати тонкий зв'язок між ними. – Кудрява херувима вперто відстоювала прохання Алі, неначе досвідчений адвокат. Обранка ж мовчала, як їй веліла херувима, щоб не бентежити шановних істот Всесвіту на яких ніхто, окрім Алі не підвищував голосу.  
- Нас і лякають такі легкі здібності. Вона досягає дуже високих навичок в телепатії. Навіть, лізе туди куди впершенароджені не мусять зазирати і отримує бажане  – Промовив головний в трійці. 
- Невже ви не повинні чим пишатися? – Не витрималась Аля.  
- Якби не твоя мітка негативу, то так і було б. – Вигукнули з лав. – Звісно, раніше обрані теж належно виконували своє призначення, але ніхто не мав мітки негативу. Досі не зрозуміло, яка саме сила Всесвіту нагородила тебе здібностями. Можливо, ти навмисно накопичувала негатив у Генератор Матерії, щоб отримавши дар телепатії , допомогти знищити Людський Світ. Хто знає, чи зараз це не спланована вистава?  
- Знаю. – Твердо відповіла Аля. – Моя мітка негативу- результат мого минулого ставлення до життя. Але я виправилась, я повністю змінила свої погляди.  
- І ми маємо у це просто повірити? Ми считуємо лише щирість чистих душ, а ти обранко не чиста, позначена. Те ,що ти змінила погляди зовсім не означає, що жалкуєш про скоєнне під призмою старих міркувань.  
- Пропоную перевірити її . – Втрутилась херувима з кудрями. – Якщо вона пройде Антихронологічний лабіринт  ,задовольнивши своїми діями всіх членів Ради Херувим ,то ми поміркуємо над зміною рішення щодо стану душі в Всесвіті.  
- Тоді поясни обранці, що до чого. – Відповів головний у Раді Херувим.  

   Перша частина засідання скінчилася, херувими вирушили назад до Світу Невинності, а Аля залишилася наодинці зі своєю захисницею.  
  - Я так розумію дякуючи тобі , в мене є шанс довести свої добрі наміри? 
  - Засвідчити про добрі наміри можливість є завжди, але  люди рідко нею користуються . Може людська натура і прагне бути на боці добра та щирості, але часто  дії показують протилежне. Я розумію, що ти теж смертна людина, тобі властиво помилятися. Та значення має не кількість помилок, а кількість прагнень покращити свій духовний рівень. І звичайно, заряд енергетики…В твоєму випадку заряд грає проти тебе і винити мусиш лише себе. Рада Херувим керується обережністю, зрозуміло чому вони не вірять твоїм словам. Вже траплялося, що обрані були агентами джерел зла і наміри їх не мали за мету підтримувати баланс загальної енергетики. Твоя мітка значний аргумент для недовіри .  
- То в Антихронологічному лабіринті я можу покращити духовний рівень? 
- Все залежить від тебе. – Таємниче всміхнулась херувима. – Цей лабіринт для кожного різний- це дзеркало  підсвідомості створінь. Іншими словами- підсумок пережитків від подій, що вже сталися. Твоя задача показати, як ти вчиниш у ситуації, що відбудеться в лабіринті. Твої вчинки – певна експертиза, що дозволить Раді Херувим визначити твій істиний заряд.  
- А які ситуації будуть? Вигадані, ніби ілюзія?  
- Ні. В цьому лабіринті ти залишишся  сам на сам зі своїм життям. На то він і зветься «антихронологічний » - здається, що подія вже сталася і має певні наслідки, але ця частина виміру не має рамок часу. Тут не грає ролі «було » , все з чим зіткнеться істота відбувається під гаслом «зараз ». Мені вже час, ставай на золотий шлях, він доставить тебе до лабіринту. Зберися, Алю та нарешті позбався негативу.  
   
 За мить Херувима зникла, поринувши в світ сповнений мудрості, гармонії та розсудливості. Останній фактор відігравав найважливішу роль, він заглушував наймізерніше бажання зробити вийняток або проявити милосердя. Саме розсудливість позбавляє емоцій, що притамані будь якому створінню ( чи то людина чи невинна херувима) , завдяки їй  справедливість не порушує своєї рівноваги. Аля сердилася на себе ,бо боялася бути причепною до майбутніх жахливих наслідків в Людському Світі. Проте , на Раду Херувим не гнівалася, а навпаки захоплювалася їх вмінням без усілякої злоби зберігати холоднокровність заради всесвітнього порядку. Однак, захоплення непорушною справедливістю, якої так бракує людству, не допомогло позбутися страху перед випробуванням.  
 Лабіринт був позбавлений яскравих барв, з самого початку від нього віяло неприємною прохолодою, а стіни нагадували густий сірий туман, в якому не побачити відстань  витягнутої руки. Аля наважилися пройти в середину лабіринту. Моторошна атмосфера розлучила дівчину зі спокоєм, і вона знову опинилася під загрозою пробудження. На радість, поява невідомого силуєту перед очима, дозволила їй відволіктись від паніки. Обранка відступила декілька кроків назад , спостерігаючи за діями загадкового силуету, допоки не почула знайомий голос.  
 - Йди за мною, годі вже стояти на початку шляху. Хоч херувими і вічні , але тобі довго блукати не дозволять, терпіння в них не більше за смертних. – Аля прискоренно наздоганяла цей на диво знайомий жіночий голос. Подумки, вона зробила божевільне припущення від якого миттю ж відмовилась. Але неймовірна здогадка підтвердилися, як тільки Для разом з силуетом опинилася в одній із кімнат лабіринту. Силует змінився на добре знайому постать- це була точнісінька копія Алі.  
- То ти це я ? – Спантеличенно запитала дівчина. 
- Я твоя підсвідомість, істинна натура. Саме я корінь усіх твоїх справжніх прагнень. Ти відмовилась від мене, але проститися з собою не вийде. В кінці лабіринту ми воз'єднаємося назавжди. Слухайся мене і більше не доведеться терпіти муки совісті та вічні роздуми, як вчинити краще. Ходімо далі. – Однакові образи знову   опинилися на вкритій туманом стежці лабіринту. Вони йшли мовчки, Аля не розуміла куди йди, де звертати, що робити для правильного виконання випробування . Їй залишалося рухатися за підсвідомістю, яка на відміну від обранки, знала послідовність дій та мала план.  
 Наступною зупинкою став  простір між густою сірою стінкою, він був схожий на черговий портал безмежного Всесвіту.  
 - А ось і перше випробування. – Зазначила підсвідомість. Вже звикша до порталів обранка тієї ж хвилини зробила крок на іншу сторону простору. Картина, яку вона побачила, нагадувала перші телапатичні сноведіння. Перед нею сиділа Рита, жива та активна, на рідній кухні, на якій не так давно Аля насолоджувалась спокоєм і самотністю. Аля відчула журбу , але і сором теж. Вона не сумувала за мамою з дня її смерті,  навіть найменша доля спогадів в її думках була відсутня.  
- Алечко, сонечко, сідай нам треба поговорити. – Звернулася Рита. Дівчина заклякла на місці «Це дежавю »- подумала вона. «Таке уже було » 
- Чому загальмувала?- Втрутилась підсвідомість. – Раніше ти знала, як чинити в такій ситуації. Вона пиячила день у день, а зараз їй закортіло поговорити! Вона зруйнувала твоє дитинство, через неї ти боялася почуттів та відвертості. Мама позбавила тебе друзів і віри в добрі наміри оточуючих. Не думай, розум не завжди путиводна зірка, довіряй мені! Лише я тебе не покинула, усі інші пішли геть коли життя полетіло шкереберть. – Переконливий шепіт підсвідомості змінив нещодавну журбу та сором на шалену злість. Аля немов заново пережила усю біль, що завдала їй Рита. Також, кмітлива підсвідомість нагадала  ,що саме мати позбавила її підтримки батька, а самого Артура прирекла на роки страждань.  
- Немає нам з тобою про що говорити! Шукаєш розмов, мандруй в ганделик! – Підсвідомість гордо взяла обранку за руку і вони прискорено повернулися до коридорів лабіринту. Сірий туман змінився, ніби ще більше потьмянів, але підсвідомість запевнила, що це лише здається, бо інша сторона була куди світліша. Аля довірливо мандрувала вперед. Дорогою, вона зловила себе на думці, що херувими доволі жорстокі. Але такі суждення з'явилися після тверджень балакучої підсвідомості. « Спочатку ці зверхні представники світів випробували тебе видіннями смерті , потім сердилися за порушення правил, ніби ти повинна розуміти, що і як одразу ж. А в додачу , замість того щоб подякувати за твої зусилля збереження миру та існування вимірів, вони припускають, що ти випадок зла. Мучають тебе спогадами про колишнє звичне життя, яке самі тобі зруйнували. Як можна їх вважати усобленням мудрості, якщо ця Рада Херувим не бачить, яка ти обдарована обрана ». Кожне нове слово підсвідомості додавало Алі лютті, через яку вона навіть не помітила ,як переступила черговий  проміжок в лабіринті.  
 Друга сторона проміжку, як і попереднє випробування витікало з минулого, яке майже стерлося з її  пам'яті . Однак, підсвідомість мала здібність оживити спогади та розпалити попіл почуттів. У даній частині іспиту виник епізод зі шкільного життя. На подвір'ї сиділа дівчинка з паралельного класу. Вона плакала гіркими сльозами, побачивши її склалося б враження ,що на її долю випало усе можливе горе світу. 
- Пам'ятаєш цю погань? – Продовжувала шепотіти підсвідомість. Погляд Алі став ще холоднішим, а думки відтворювали моменти минулих подій. Колись, на розквіті стосунків Алі та Аліка, дівчата влаштували збори в шкільній вбиральні. Самою популярною темою було обговорення нових стосунків популярного красеня та завзятої стерви. В бік Аліка не промовилось жодного образливого слова, що не сказати про Алю. Жартів з приводу Соломій було достатньо, але самі не пристойні лунали з вуст дівчини, пов'язаною з цим випробуванням. Її жартівливі коментарі інтимного характеру були озвучені так голосно ,що Аля, яка знаходилася в одній із кабінок вбиральні почула кожне слово. Стримана Соломій дочекалася, поки збори завершаться, щоб вийти з кабінки  і протягом трьох днів вдавала, що їй нічого не відомо. А три дні потому саме Аля зустріла заплакану дівчину на подвір'ї. Вона була морально втомлена, в таких випадках людина здатна розповісти про свої внутрішні страждання навіть першому ліпшому аби бодай якось позбавитися болі. Аля , добре розуміюча психологію, швидко розбалакала засмучену знайому, яка поділилася тягарями сімейних проблем. Спорідненості душ , від схожих бід вона не відчувала, бо в той час в голові зародилася ідея помсти. Але Аля талановито довела бесіду до кінця, підтримуючи образ турботливої знайомої. А вже наступного ранку,  в соціальній мережі на сторінці школи, якою завідувала Аля була опублікована стаття про тяжку долю дітей неблагополучних сімей, в якій було добре зрозуміло про кого йдеться мова і без згадки імені.  
- Я зробила їй боляче, а якби моє сімейне життя отак виставили? Це було низько. – З сором та презирством до самої себе зазначила обранка. Вона споглядала не нещасну дівчину з бажанням обійняти її та перепросити.  
 - А вона перепросила за ті жарти, коли ти її підтримала?! – Заволала підсвідомість. – Ні! Вона глузувала з тебе і сміла б це робити далі, але ти гарно її провчила. Згадай, після твого вчинку ніхто не наважувався сказати, щось погане про тебе. Ти вчинила справедливо! Менше треба було патякати дурниці. Око за око!  
- Твоя правда! – Погодилась Аля. – Не має тут чого виправляти, її дурість не моя! – Підсвідомість радісно схопила Алю під руку, немов найкращу подружку.  
- Коза! – Додала обранка, востаннє глянувши на зажурену дівчину.  
Повернувшись назад до лабіринту, Аля спочатку не усвідомила, що вони потрапили куди потрібно і не заблукали. Навколо все кардинально змінилося з сірого туману, на чорні хмарові стіни. Повітр'я стало ще холоднішим, викликаючим мурашки по шкірі.  
- Не хвилюйся. – Посміхнулась підсвідомість. – Ми дійшли до останнього випробування. Чому все чорне не питай, символіка кольорів у капличках між вимірами досить дивна річ. 
- Всього три випробування?  
- А що ти хотіла, блукати тут до знищення Людського Світу? Я вже казала, що херувими істоти вічні, а їх терпіння ні .  

 Вхід до зали останнього іспиту вже не був  проміжком чи порталом- дорога до фінішу через звичайні двері. Аля частково збагнула, що чекає на неї за ними, бо ці двері були копією дверей до квартири Аліка. Руки дівчини тремтіли перетинаючи поріг оселі, в якій царювала радість та кохання. У вітальні, спиною до Алі стояв Алік, зайнятий оформленням романтичної вечері. Не столі стояли квіти, смачні страви, а на стільцях були закріплені гелеві кульки з написом «Давай мир назавжди ». Від побаченого серце Алі закалатало, ніби вона знову закохалася. Минула віра у всемогутність любові відкрила нове дихання. Вона вже ладна була закрийчати «Давай назавжди » , але прутка підсвідомість встигла загородити парубка.  
- Єх, відкинувши мене на задній план ти геть втратила уміння мислити! Він тебе критикував в найтяжкіші дні, а натомість не пропонував альтернативи. Заперечував  твоїй нелюдимості , не радів твоїй щирості! Торочив про милосердя, але сварив за примирення з батьком. Коли ти заплуталась у собі, він був співучасником твого відчаю! Твоя доля його не цікавить а інакше він би поїхав за тобою в слід. – Підсвідомість цього разу не дала можливості поміркувати, а рішуче штовхала Алю до виходу . Обранка покірно покинула колись теплу для неї оселю, не окинувши коханого навіть секундним поглядом.  
  Антихронологічний лабіринт зовсім втратив світло. Єдине, що дозволяло бачити щось далі свого носа- це вихід до золотого шляху.  
 - Ставай на поріг, тут ми з тобою і воз'єднаємося. – Сказала підсвідомість на порозі виходу.  
 - А як щодо випробувань? Рада Херувим буде задоволена?  
 - Чхати на Раду! – Махнула підсвідомість. – Ти забагато думаєш про інших, подивись, що ти з собою скоїла! Бліда, сіда, очі втомлені. А тепер поглянь на мене! Я всміхаюсь, думаю про свої інтереси, роблю, як хочу лише я ! Йди до мене, Алю , час поєднати внутрішнє чуття зі своїм розумом. Не міркуй про цей Всесвіт, я поверну тебе до звичайного життя, що було раніше. І в тебе буду лише я !  
- Тобто в себе буду лише я? – Перепитала Аля.  
- Так! – Радісно підтвердила підсвідомість. – Чому з таким сумом питаєш? Коли ти почувала себе щасливою, згадати можеш?  
- …Напевно…Ні стовідсотково…. Коли тебе відокремила! – Радісно закричала від прозріння Аля. – Ти брешеш мені. Ти не підсвідомість, бо внутрішній світ – мотор почуттів і поклик зробити так ,як прагне душа! А проходячи іспити , мої прагнення не були тотожні з твоїми переконаннями ! Я відчувала лише печаль, яку розділяв і розум, і істина підсвідомість! Саме вона зараз керує мною і я не проти. Рамки мого людського мислення не давали цього осягнути, але тепер я маю сміливість переступити їх межу! Насправді ти – відзеркалення не моєї сутності, а те скопчення негативної енергетики через яке на мені ця мітка! Я вільна від тебе і не потраплю в твою пастку!  
- Вже потрапила. – Єхидно всміхнулася розкрита сторона негативу. – Усі випробування пройдені тобою. Нехай поради були моїми, але виконала їх ти, тому Рада Херувим ніколи не зможе  довіряти тобі і скоріш за все, Генетор Матерії  дозволить мені займати панівне становище в душі впершенародженої.  
- Ти маєш рацію… – Кивнула Аля.  Така відповідь була досить неочікуваною для сторони негативу. – Потратила …Зрозумій, потрапила. – Продовжувала обранка. – Злість та підступність з яких ти створена ніколи не дозволять логічно мислити. – Дівчина голосно засміялася. – Це Антихронологічний лабіринт, тут не грає ролі «було » , головне, що я вчиню зараз , а зараз я дійсно прислухаюсь до підсвідомості! – Обранка кинулась бігти назад вже пройденими стежками лабіринту. Азарт виправити помилки надавав Алі натхнення не зупинятися в чорнючих коридорах лабіринту, а голос справжньої підсвідомості направляв дівчину до потрібних проходів.  
 Найважчим був іспит з Ритою. Їх розмова все ж таки склалася. Рита розповіла про своє тяжке минуле, зізналася у своїх помилках та визнала гордість за доньку. Аля щиро пробачила маму та зуміла дати їй другий шанс. Діалог був насичений приємностями, дівчині було кепсько визнавати, що в Людському Світі все пройшло інакше, частково через неї. Але буси з бурштину нагадали їй, що вона не була позбавлена любові і визнання. Хто знає, можливо сила прощення в цьому вимірі була для обранки куди значнішою.  
 Що стосується шкільної неприємності- все було значно простіше. В цьому випадку достатньо просто зрозуміти, що помста не змінить минулого, але може нашкодити майбутньому не однієї долі. Тому, як ми сильно не хотілося позбавляти світ справедливості, часом варто відмовитись від неї заради загального і власного спокою. 
 А ось фінальний іспит був скоріше приємністю, яку не потрібно довго обмірковувати. Аля насолоджувалась примиренням з однією з найрідніших для неї людей. Покидаючи лабіринт вона мріяла, щоб  Алік повернувся в її долю не лише в паралельному вимірі.  
 Чорний колір змінився на рожевий колір неба перед заходом сонця ранньої.весни - така символіка Всесвіту вже не була загадковою, а придбала належну на завершення іспиту красу.  

 Втомлена обранка врешті-решт дісталася приймальні Світу Невинності. На лавах сиділа лише трійця головних та прекрасна херувима з кудрями. Знесилена, але сповнена ентузіазму Аля достойно чекала належного вердикту.  
 - Що ж обрана..- Почав найголовніший. – Зазначу ,що вперше за цілу вічність, якою я став , мені довелось побачити, як впершенароджена досягає таких високих результатів. І радість, що ці здібності служать на нашій стороні неможливо описати. 
  - Чесно кажучи. – Зізналася Аля. – Іспити були прості, якби не ця псевдопідсвідомість, то я упоралась би набагато швидше.  
  - В тому то і річ, що негативна енергетика була твоїм головним випробуванням. – Пояснив один із трійці. – Ми подали прохання до Генератора Матерії, щоб у Антихронологічному лабіринті негатив , що так вкорінився в твоє нутро відокремився в твою подобу і спокушав тебе. Але ти все збагнула і зрозуміла принцип дії лабіринту. Дякувати звісно потрібно і твоїй наставниці за детальну інструкцію. – Головний подивився на прекрасну херувиму, яка не приховувала того, як сильно  пишається Алею.  
- То мітка знята? А з душею, що буде? 
 - Ми прийняли до уваги твої застереження, тому згідно рішенню Ради Херувим ми створимо з цієї душі помічника Світу Невинності. Баланс не буде порушено. Щодо іншого..Наставниця тобі все пояснить. – Трійця величних херувим притко злетіли вгору, коли Аля поглянула їм в слід  вони вже зникли з поля зору. Справу завершено успішно, нарешті кожне старання обранки не пройшло марно.  

 Розмова впершенародженої та її прекрасної кудрявої наставниці відбулась в звичному для їх обох місці- в кімнаті сноведіннь.  
 - Пробач мене, херувимо. – Почала Аля. – Тоді через проблему з Інопланетним Світом я тобі нагрубила, хоча ваш вимір взагалі має право зі мною не говорити, а ти сама відкликалась на допомогу . Дякую за все.  
 - Ти новачок у цій справі, навіть дивно, що не сказала грубіше. Я не ображаюсь, Алю. Як розумієш херувими і не вміють цього робити. Але це дрібниці, найтяжчу роботу виконала ти.  
- То я позбулася мітки ?  
- Алю… Наш вимір здатний очистити душі, внести деякі зміни в ланцюзі Всесвіту. Але розподіл енергетики залишається  компетенцією Генератора Матерії. Ти добре показала себе в Антихронологічному лабіринті, зараз ти не зашкодиш людям. Поки що займайся своїм життям на позитивній ноті. Для Генератора Матерії важливо побачити тебе інакшою у Людському Світі там де ти отримала цю мітку. Намагайся більше проводити час у Людському вимірі, щоб мітка скоріше зникла.  
- А як я зрозумію, що вона зникла? 
 - Сон насниться. – Посміхнулась херувима. – А зараз годі спати , ти не прокидалася вже понад двадцять годин, сон може перейти у летаргічний . Ти все таки смертна людина.  
- Дякую, що нагадала. – Відповідала Аля, змушуючи себе прокинутись. Херувима покинула кімнату сноведіннь а обранку  коридори сну відпустили не одразу. Спочатку дівчина злякалась, що сон дійсно затягнеться в кращому випадку на тижні, але потім перебіг сну позбавив її хвилювань. Аля стояла посеред натовпу в розкішний сукні з чудовим букетом квітів, з весільним букетом. Потім Артур взяв її за руку та супроводжував до вівтаря, де на неї чекав Алік. Лунало традиційне «гірко »,.відкривалося шампанське, а спалахи камер не припинялися ні на мить.  
- Невже віщий! – Прокинувшись вигукнула Аля. Вона стрімко підірвалася з ліжка і помчала до кімнати Артура, чого не робила до цієї пори.  
- Тату! Тату! – Аля шаленіючи від радості побаченого сноведіння, сама не помітила, як увірвалася в кімнату без стуку і не на жарт перелякала відпочиваючого татуся.  
- Що сталося? – Підстрибнув  зляканий Артур , місяці проживання з донькою навчили його тільки і чекати нових бід. Аля вже відкрила рота, щоб поділитися гарною новиною, але фотографія на стіні біля вікна, повністю переключила її увагу.  
- Хто це на фото? – Вже знаючи відповідь перепитала дівчина. 
- Моя сестра Рената. Забув тобі раніше показати. ..Так чого ти так залетіла, доню?- Поставлене запитання Аля почула лише з четвертого разу, вся увага була сконцентрована на фотографію.  
- Хотіла сказати, що виспалась нарешті та прийняла перехід Анни-Марії до іншого світу. Я морально налаштувалася їхати до столиці.  
- Чудово! – Зрадів Артур. – Я ще вчора встиг вирішити всі справи, завтра можемо виїзжати, якщо готова. Сильно ми тут затрималися.  
- Я пішла збирати речі. – Аля награно всміхнулася, щоб уникнути допиту чому запальний настрій так раптово змінився. Їй не хотілося шокувати вже й так вельми здивованого батька, тим фактом, що його люба сестра Рената- прекрасна кудрява херувима з благородного Світу Невинності.