«Обрана тим, що для впершенародженого є недоступним»

Примирення продовжилося в кафетерії. Розмова батька з донькою тривала годинами, що вони тільки не обговорили. Артур розповідав про свої пригоди молодості, колись він грішив контрабандою, тому історій було безліч. На сьогодні, колишній непосида досить успішний архітектор. Коли Аля дізналася про татову професію, одразу почала розказувати про Аліка, хвалити усі його якості та ділилася  своїми почуттями . Спілкуючись про дитинство Алі, про насичене життя Артура, а також про теперішні події, вони врешті зачепили тему навчання.  
  - Півроку і в тебе випуск. Я шалено радий, що зможу бути присутнім цієї миті. Тамара Павлівна казала, що ти майбутній журналіст.  
  - Все змінилося. Усі ті мрії у минулому ,померли разом з бабусею та мамою.  
  - Отямитися від болю не просто. – Погодився Артур. – Та ти повинна жити далі, планувати майбутнє.  
  - Я пропустила весь перший семестр , на початок другого мені байдуже.  
 - Усе можна наздогнати, а не пускати за течією. Що ти думаєш робити після? Наймичкою стати? 
 - Є важливіші справи. Давай закриємо цю розмову. – Вираз обличчя Артура залишався серйозним  і збентеженим , його очі готові поривались  говорити, але зуби були міцно сціплені.  
 - Тату , не треба на мене так дивитися ! – Розлютилася Аля. – Моє рішення добре обдумане, а підстави  так чинити значні . 
 - Я тебе почув , але зараз  мене турбує інше. Я спитав про все, що спало на думку . Ми ще багато маємо дізнатися про одне одного ,з часом будемо знати все.  
 - То що тебе бентежить?  
 - Твій дзвінок , в день смерті Рити. Ти сказала негайно бігти до магазину, бо з мамою станеться лихо. Як ти дізналася про це? З мамою ти не спілкувалася щойно переїхала до Аліка. – Артур чекав на відповідь, не зводячи погляд з дочки . Аля непомітно  стискала шкіру на нозі, шукаючи принаймні якісь слова в своїй голові. 
 - Відчула. – Єдине ,що прийшло на розум.  
 - Просто відчула? Місце та час також? Алю, я буду тобі вельми вдячний, якщо ти не станеш будувати наші взаємовідносини на брехні. – Артур розчаровано направився до вбиральні, а Аля далі продовжувала стискати шкіру. Болем вона сподівалась заглушити тревогу , що безперервно калатала  її серце.  «Як відкритися в такому делікатному питанні, якщо раніше про довіру навіть у дрібницях не було й мови? Як тато міг так легко поділитися своїм не самим кращим минулим? Та його відвертість робить його таким безтурботним, щирість неначе приносить щастя. А можливо і справді, довіра – спосіб зануритися у джерело спокою, яке знімає тягар , накопичений самостійною боротьбою з незгодами». 
- Наснилося. – Наважилася Аля з поверненням Артура.  
- Не зрозумів.  
- Мені наснилася біда з мамою. Я відчувала, що все здійсниться в реальності, бо це був не перший віщий сон. Моя телапатія сну попереджала про смерть бабусі, про біди з моїми однокласниками, але щоб я не робила, як не хотіла завадити трагедіям, я програвала. Спочатку, я взагалі не спала, намагалася позбудися цієї містики, а згодом почала вчитися жити з такими снами.  Вчора міг загинути Алік , та на щастя , його єдиного мені вдалося врятувати. Я знаю, не поясню тобі як саме , та це не скінчиться . Я не маю сил розповідати, а мені ще варто знайти спосіб з усім розібратися. Здається, я скоро збожеволію. – Нарешті Аля прибрала руки від шкіри та нервово обхопила ними голову . 
- Самотужки не розібратися. – Спокійно відповів Артур.  
- Ти зовсім не здивований. – Підмітила Аля . 
 - Від таких сноведіннь тільки лихо…- Тяжко продовжив він. – Моя сестра Рената переживала схоже. На початку їй було нестерпно, істерики щодня, страх та розпач керували нею. У Херсоні живе знахарка,  на ім'я Анна-Марія . Люди з усієї країни приїзжали до неї за допомогою.  Я привів сестру до Анни- Марії і місяць  потому, вона навпаки стала радіти цим клятим снам.  
 - Як же вона позбулася їх?  
 - Вона загинула, у віці двадцяти чотирьох років. Я повернувся додому і застав її мертвою. Лікарі сказали, що померла увісні. Я впевнений – щось пов'язане з цими снами згубило сердешну Ренату. – Аля оніміла від потрясіння, такого повороту подій годі і чекати! Померти вона не боялася, бо мандри паралельними світами показали , що смерть- не найстрашніше . А острах піти з життя через незрозумілі здібності- ось дійсно лякаюча Алю річ .  
- Я не хочу спустити дух з думкою, що моє життя скінчилося казна-чому ! – Крокодилі сльози покотися по щокам, руки тремтіли, немов у найлютіший мороз. Розчулений Артур присів поряд з донькою та став міцно її обіймати.  
- Не спустиш . Я не приділяв Ренаті належної уваги, тому не помітив проблем. З тобою я не допущу такої помилки. Пропоную завтра на світанку вирушити в Херсон, Анна-Марія ще жива, вона знайде вихід.  
- Тато, це було б дуже чудово! – Пожвавішала Аля. – Як же я сподіваюсь, що невдовзі жахітття минуть. Тоді я пішла збиратися, треба Аліка попередити.   

   Поки Аля їхала додому,  Алік не знаходив собі місця від лютті. Протягом усього дня він дзвонив коханій та ніхто не брав слухавку. « Де вона вештається ? Мати такі проблеми і так необачно себе поводити. Віщуня бісова ! Не розуміє, що я хвилююсь. Змінюється на очах,  наче людянішою стала, але ж і дивакуватою трохи. Не каже нічого , а раніше все разом вирішували. Ніби любить, проте будує між нами кам'яну стіну». Кожна нова думка або  терзала,  або сердила його все дуще . 
 - Любий я вдома! – Пролунало з коридору.  
 - Де тебе чорти носять?! – Мов скажений вилетів Алік з кімнати.  
 - З татом в кафетерії засиділись.  
 - З ким засиділись? 
-  З татом. Ми помирилися та трішки посиділи, було  про що поговорити . 
- Сім годин поспіль?! Алю, в мене ледь дах не поїхав від переживання! Я дзвонив  тобі увесь день, важко зняти слухавку?!  
- Не горлай, люди сплять. Очевидно, коли люстра на голову впала, слух зачепила, так ? Телефон я забула в кімнаті, він лежить у шухляді. Як можна було дзвонити день і не почути? 
- А як можна було забути телефон і не розуміти, що я буду божеволіти від хвилювання? Хтозна де , хтозна з ким у кафетерії вона сиділа ! То їжаком до всіх, то довіряєш чужій людині!  
- Це мій батько, Аліку . Я йому повірила, він не винен ні в чому.  
- Твоя мама мала якісь причини, щоб ненавидіти його  ,а ти вдаєш , що все добре. 
- Вона мене принижувала через свої особисті комплекси, тому її міркування не годиться для висновків.  
- Твої телапатичні сни позбавили тебе раціональності. Загибель рідних, вся ця містика навколо тебе …Воно зробило  тебе вразливою . Раджу тримати батька на відстані та піти записатися  до психіатра.  
- Кажи, що хочеш, але я краще бачу ситуацію. Отже знай, я продовжу спілкуватися з татом, а на світанку їду в Херсон. Там є жінка, що може допомогти мені вирішити проблему зі снами. 
- Скатертиною дорога! – Крикнув Алік та пішов до кімнати. Аля просиділа на кухні до світанку , а після дзвінку Артура закинула рюкзак на  плечі і  мовчки вийшла з квартири. Їй хотілося вити від туги, що загостила в душі , але вона намагалася опанувати біль.  
 - Посварилися? – Всміхнувся Артур, знаючи, як виглядають такі ситуації.  
 - Звичайні непорозуміння. Їдьмо вже.  
    Дорога до Херсону дала змогу відволіктися від надокучливих думок. Артур вправно підійняв доньці настрій. Пісні, жарти, хот-доги на зупинках- ці дрібниці назавжди закарбуються у пам'яті Алі та Артура, як найчудесніші моменти. 
   Проте, телепатичний сон приєднався до Алі в дорозі. Їй наснилася якась жінка, що розійшлася з коханим. Потім перед нею відкрилося два сюжета: перший, якщо вони не примиряться, то чоловік покінчить з собою, а вона залишиться одна назавжди. Другий перебіг подій куди приємніше- примирення, що дарує щасливе сімейне життя. Вже за дві години Аля зустріла цю жінку на заправці, де вона працювала касиром.  
 - Пробачте його. Якщо зможете знайти в собі сили він покине грати і все налагодиться. – Жінка спантеличено споглядала на Алю, та  вона лише додала «Повірте » і вирушила до автомобіля. Інтуєтивно Аля знала, що цього разу  передбачення принесе радість.  

   Станіславські гори зустріли своїм величчям , безкраї лани вражали  різнокольоровими посівами . Неймовірні краєвиди Херсонщини перехоплювали подих , не давали згадати про щось болюче, повітря було наповнене легкістю і спокоєм. Аля з цікавістю розглядала кожен камінчик – це була її перша довга та  цікава мандрівка ( якщо звісно не рахувати порожі по світам увісні ).  
  Будинок Артура був таким же затишним, як і краєвиди . Двухповерхова домівка в американському стилі, світла що зовні, що всередині , навколо охайний газон на якому розташовані милі декорації казкових персонажів . На території був невеличкий ставочок біля якого стояла простора альтанка, навкруги паркану стояли сонячні ліхтарики. Меблі у домі сучасні, обставлені зі смаком, одним словом- архітектор!  
 - Подобається? – Збентежено поцікавився Алік . 
 - З першої митті комфорто тут знаходитись.  
 - Лягай відпочинь, а потім вже до справ перейдемо.  
  На новому місці Алі добре спалося, навіть черговий сон не потурбував відпочинок. Прокинувшись, вона деякий час розмірковувала та зібравшись з силами подзвонила Аліку, але той одразу скинув . Аля добре знала, що ображеним він ще впертіший за неї. Дзвінок був важливим, сон наштовхнув на нього. Здаватися вона не мала права, тому відправила Аліку повідомлення «Нехай твоя мама найближчим часом пройде обстеження, інакше все ускладниться і стане пізно ». Хвилину потому, від Аліка прийшло зворотнє смс «Ок. Дякую». Отриманий текст глибоко розчарував Алю. « Я врятувала тебе, зараз дала шанс на порятунок мами, а ти гніваєшься, бо довелося понервувати. Як тільки мої проблеми опинилися поза межами кар'єри, ти перестав бути поруч ».  
 - Виспалася? – Артур ненавмисно перервав її роздуми про коханого від якого лишилася просто назва.  
- На здивування , так . Але хотілося б мати на увазі інше під словом «Виспалась », а не те ,що є. 
- Знову щось віще?  
- Так , але не таке трагічне, тому вважай, що виспалася. Тату, поїхали до Анни-Марії прямо зараз, хай все закінчиться!  
 Анна-Марія жила на окраїні міста, в старій хаті-мазанці, в якій ще зберігся солом'яний дах. На подвір'ї росло багато дивних рослин, які не трапляються у підручниках природознавства. Замість паркану хата була оточена власноруч сплетеним тином, висотою на рівні коліна.  
 Коли вони під'їхали до хати, з неї вийшла  кульгава  жінка, стара ,як та мазанка. На вигляд їй було близько ста років, але вогню в очах могли позаздрити молоді. Вона була вкутана у велику  хустку розшиту прекрасними візерунками , збережену ще мабуть з давньовідомих  часів. А на шиї звисали великі буси з бурштину.  
 - Дочекалася! – Вигукнула Анна-Марія. – Чому так довго їхали? 
 - Ви знали, що ми їдемо до вас? – Здивувався Артур.  
- Хлопчику мій любий, я ще від коли Рената пішла з цього світу, почала чекати на твою доньку.- Усміхнулась старенька , після чого  перевела увагу на Алю. – Від тебе так і тхне страхом та розгубленістю .  
- Тому я і приїхала до вас. – Відповіла Аля.  
- Це ти так вважаєш, але ти тут для іншого. – Анна -Марія пошкандибала в бік хати. – Йди за мною, дитино, а ти Артуре почекай у сінях , там вже стоїть трав'яний чай для тебе.  
 Кімната знахарки була схожа на виставку  староукраїнських будівель. На місці ліжка стояли два ослинчика,  застелені м'якими подушками зверху, на стінах висіли довгі  дерев'яні ложки та виделки , а по кутках кімнати  розміщенні золоті ікони, покриті гарно вишитими рушниками . Електрика у хаті була  відсутня, тому всюди  розставлені підставки зі свічками ,а замість газової плити і батарей працювала багатолітня пічка.  
- Сучасних умов в домі не маєте ,але золоті ікони бережете. – З сумом промовила Аля.  
- Не все можна пояснити, дещо людина розуміє лише з досвідом. Я щаслива, не мерзну і не голодую. Сідай на ослинчика, слухай про себе.  
- А хіба не я маю почати? – Вразилась Аля . 
- Ти подолала сотні кілометрів, щоб знайти вірну дорогу. Мені все про тебе відомо, бо в цьому світі в мене теж є певна місія. Я роками чекала на тебе ,тому слухай уважно, мовчки. Ти обрана тим, що для впершенародженого є недоступним. Вперешенароджені з'являються у нашому Людському Світі, оскільки він є першим етапом у складному механізмі вічності. Так ,як ти обрана, то за рахунок сновидінь, тобі провели екскурсію світами, про які я маю розтлумачити. Ти вже знайома з херувимами - вони із Світу Невиності, там місце лише найчистішим істотам. Ти мала нагоду зазирнути до Союзу Божеств - кожне божество, в яке коли-небудь вірили в нашому світі, має свій рай і своє пекло. А у зоні Реінкарнації, істоти ,які померли впершенародженими займають своє місце в механізмі, залежно від їх духовних переконань у Людському Світі. Окреме положення займає Інопланетний Світ ,яких люди часто називають прибульцями . Вони істоти смертні, які працюють лише над розришенням і змінами небесних тіл . Настає момент, коли зміни торкануться і цього виміру .Тоді враховуючи їх духовні переконання, аналогічно нам, вони отримують роль у механізмі. А також, я знаю, що ти здавна обізнана про Генератор Матерії. В ньому знаходяться категорії думок на різні теми, що уявляло людство . В залежності від заряду думки (позитивною чи негативної), на долю людини посилається певний відсоток печалі та радості. Кожен з цих світів є складовою Всесвіту, що породжує вічність. Деякі впершенароджені, час від часу залучаються до цього механізму ще до смерті, щоб не втратити зв'язок з Людським Світом, бо цей світ періодично знаходиться у страшній небезпеці через жорстокі амбіції людства. Та ні в якому разі не можна розривати ланцюжок між світами. Сновидіння - одні із головних способів залучення впершенародженних. Одні сновидіння служать коридорами між світами, деякі завдяки підсвідомості , 
дозволяють обрати шлях, що до душі. А є сон , що забирає тебе з Людського Світу та дає змогу дійти до вічності. Ти самостійно навчилася володіти усіма типами сну, не беручи до уваги сон вічності. Проте, найважливішого- телепатії через сни, ти прагнеш позбутися, хоча це той тип снів з яким тебе нарекли обраною.  
- Але я зробила все можливе ,щоб осягнути ці сни, та марно! Сон віщував біду, я намагалася зарадити ...Не виходило...Лише раз мені вдалося врятувати хлопця.  
- Щодо твого хлопця, то був лише урок після твоеї помилки. Він не мав померти. А ось хлопці, що потрапили в аварію не стали б каліками, якби ти їх попередила.  
- Я тоді просто зневірилась, що моя спроба змінити кінець телепатичного сну буде вдалою. До сну про хлопців, я старалася завадити бідам усіх! Та в результаті загинули мої рідні, я покинула школу, бо мене звинуватили у трагедії з однокласницею!  
- Алю..- Ніжно промовила Анна-Марія.- Кінець не кожного телепатичного сну ти мусиш змінювати, достатньо просто довідомити тих, кого стосується передбачення. А чому статися, чому ні- вирішувати не нам. Шкода, але твоїм рідним судилося померти.  
- Нащо мені це снилося? Це ж жорстоко, виходить я сама себе попереджала? Та в цьому немає логіки.  
- Ти права, серденько. Сни щодо смерті твоїх рідних були підготовкою, найефективнішою. Ніякого призначення ти не мала виконати. Але вони пішли і підготовка була скінчена. До цього, ти бачила лише те ,що було потрібно. З останніми двума телепатичними снами ти добре впоралась. Зараз ти маєш самостійно навчитися управляти свою телепатією. - Анна-Марія посміхалася, їй було кумедно від дивакуватої міміки Алі.  
- Анна-Марія. - З комом в горлі звернулася Аля. - Як по вашому я мала здогадатися про це все? Ребус не з легких, погодьтеся.  
- Чудесна херувима тобі вже казала, що героя формують його вчинки. Ти навчилася співчуватти людям, довірилась батьку, а він привіз тебе до мене і тут я все роз'яснила. Алечко, на кожну людину запущений процес від початку її існування, та вона в силі зашкодити або зарадити його роботі. Я рада, що ти послухала серце та не спротивилась призначенню обраної.  
- Що тепер мені робити? Повернутися в Київ та жити, як раніше, тільки вже бігаючи по усьому місту та попереджати тих, кого стосуються сни? - В очах Алі потух вогник віри, що ще можна повернутися до колишнього життя. Анна- Марія торкнулася її маківки та глянула у ті погаслі зіниці.  
- Тобі молодій було б корисно та боюсь, що не зможеш. - Анна-Марія тривожно заплющила очі та почала щось шепотіти собі від ніс . 
- В якому сенсі? Що вже знову не так? - Аля вже хотіла гиркнути та знахірка вдарила її палицею в бік, натякнув щоб дівчина замовкла. Так тривало приблизно півгодини. Врешті Анна-Марія розплющила очі . 
- Дякувати Богу , а я вже подумала, що я вас перевтомила і ви вирішили подрімати крихту, ахахах. 
- От ляпало! - Крикнула Анна-Марія знову шторхнувши Алю палицею. - Ти б оце краще скиглила зуби так в дитинстві. А тепер неприємність маємо.  
- Та скажіть вже ,що коїться !  
- Генератор Матерії з підліткового віку аналізує стан думок, а в тебе доля переповнена негативом та так сильно, що на присутніх може передатися. Це лихо і для обраної, і для тих кому вона допомагати буде . - Алі забракло подиху від такої новини. Як же постійна байдужість до прекрасного та спіпа злоба ,навіть до крихітних невзгод , заважають рухатись вперед . Ці два пороки, мов кайдани сковують душу, а позбутися їх складно, інколи неможливо.  
- Я не хочу, щоб через мене хтось страждав.  
- Не стогни! Щоб ти робила без кульгавої знахарки, дурненька моя ?-  Люб'язно пробуркотіла Анна-Марія . 
- Злетіла б у прірву. - Вдячно визнала Аля.  
- Боронь Боже, от помело уже! Не летіти ,не їхати нікуди поки що не будеш. Завтра почнеш практикувати новий рівень своїх здібностей - станеш людей приймати, вислуговувати їй проблеми. Та дивись мені, маєш впоратися з цим, як слід. Бо обрані - як велика честь у Людському Світі , так і велика відповідальність у Всесвіті!