«І Ванзі було непереливки»

     Аля усвідомлювала,  що в цю мить не зможе сказати нічого і не знає що саме тут говорити. Вона жестом руки  запросила неочікуваного гостя зайти в квартиру , зараз їй було  як ніколи байдуже  коли хто  повернеться та що кому скаже .  
  - А тут практично нічого не змінилося. – Роздалося посеред тиші . Крім атмосфери, якась вона інша.  
  - Ви раніше були тут? – здивувалася Аля, вона в цій квартирі вісім років від смерті діда, а цього не було сімнадцять , а ще й про переміни тут розказує.  
  - Так. Я  працював колись дуже давно на твого діда, був його наближеним помічником, тому ця квартира, неначе рідна оселя .А коли почав зустрічатися з твоєю мамою, то поселився тимчасово тут. Я сам з Херсону, своєю  берлогою в столиці похвалитися не довелося.  Ех , ностальгія за молодістю так і щіпить душу. Пам'ятаю ті чудесні студентські роки та …  
 - Лише ностальгія ?- Обурилась Аля. Їй геть не потрібні були сентименти, що ніяк не стосуються справи .  – Нічого інше не коле? Якщо у вас туга за юністю ,то йдіть до друзів і ностальгуйте. Давайте, ближче до діла, добре? 
 - Що ти хочеш дізнатися?  
 - Ваше ім'я та наміри.  
 - Звати мене Артур Простаков. Намір я мав один – з тобою зустрітися, а другий – претендувати на незначну роль у твоєму житті, бодай інколи  спілкуватися. Я радію, що в мене донька  така красуня,  хочу пишатися і іншими твоїми чеснотами, допомагати чим завгодно.  
- Мені байдуже на наш біологічний зв'язок. – Сердито заявила Соломій. – Я вам не донька отак сразу,   навіть   маманя не допускає вільностей називати мене «доня »  
- Аля, я не вимагаю, щоб ти називала мене батьком і відразу довірилась мені . Я молю тебе просто дати шанс на спілкування.  
- Молитися потрібно в церкві. – Відповіла Аля. – Чому через 17 років зненацька захотілося спілкуватися? З потомством не склалося? – Артур був зпантеличений і присоромлений тяжким натиском доньки. Він не встиг зібратися з думками, як в сталася інша катастрофа.  
- Що тут за чортівня? !- Несподівано , додому повернулася Рита, її реакцію на побачене було не складно передбачити.  
- Мамо ,ти що не бачиш? – З іронією промовила Аля. – Не чортівня, а татко знайшов до нас дорогу! – Рита тільки і робила, що хитала головою то в бік Артура, то в бік Алі.  
- Здраствуй,  Рито. – Спокійно привітався Артур, його погляд, нібито  чекав якихось пояснень.  
- Як ти посмів з'явитися в мій дім та наблизитися до моєї дитини? 
- До нашої! І гріхів перед нею я маю менше за тебе! Сама розумієш чому.  
- Ах ти знахабнілий сучий син ! – Рита ось-ось і луснула б від злості ,але бажання вилаяти Артура надавало їй сили. – Я 17 років ростила свою квітоньку- дитина моя і тільки!  
-Бачу, як  ростила. – Розсміявся Артур . – Напевно, перегаром замість колистової вкладала спати. – Правда вколола Риту не на жарт, у відповідь полилося чимало лайки, яку Аля навіть серед однолітків не чула. Дівчина  не стала продовжувати свою присутність, на її думку, в мексиканський мелодрамі. Тишком, поки спір між батьками все дуще розгорався, вона галопом зібрала речі та побігла подалі від божевілля.  
 Тим часом Алік перебував у своїй скромній домівці, дивлячись новий боєвик. Він і уявити не міг, що незабаром в двері постукає кохана, за якої він неймовірно скучив.  
  - Невже у тебе  амністія? – Жартома зустрів він обраницю на порозі.  
  - Так , здобута мною. – Вираз обличчя Аліка змінився, коли він звернув увагу на великі валізи в руках Алі. В той же час посипалось безліч запитань, на які Аля відповіла питанням « Що буде на вечерю?» . Парубок збагнув, що не варто діймати допитами кохану дівчину одразу ж, як вона переступила поріг його квартири. Після ситної вечері , Аля врешті -решт поділилася з коханим причиною свого переїзду до нього. Алік був шокований не менше за героїню  сімейної трагедії. Проте натомість категоричної підтримки,  він старався знайти спосіб зрозуміти Артура, але Аля попросила назавжди закрити цю тему і юнак не став наполягати на дискусії.  Він щосили заспокоював свою непередбачувану пані, що наприкінці ночі посприяло акту їх першої близькості вже зовсім на новому рівні.  
 Тиждень спільного життя був схожий на казку, на іделізований підлітковий роман, що невдовзі мусив завершитися щасливим фіналом. А чому б і ні? Закохані будують власне гніздечко, Аля досягла повноліття, у Аліка з'явилася нова робота на будівництві. Дівчині ніщо не заважає спокійно закінчити випускний рік школи.  
 Навіть Тамара Павлівна підтримала вибір своєї онуки. По правді кажучи, саме вона написала Артуру листа з проханням приїхати до доньки. Але скільки разів вона не намагалася запевнити Алю, що він хороша людина, яка покинула Київ через примху Рити – все даремно . Онука не сприймала жоден із фактів, як пом'якшуючу обставину. Її непокоїв віщий  сон, який вона змушувала себе вважати просто збігом обставин.  
  Та на жаль це був не останній сон від якого Аля прокинеться в холодному поті,  та все ж початок був не таким похмурим. Сноведіння Алі наповнювалися елементами її шкільного життя – нічого містичного, через переживання за контрольні школярка часто бачила увісні різні результати своїх  старань, але правильні відповіді та підібрані вчителями завдання у сні , почали відбуватися з такою точністю, як сон про візит Артура. Згодом, Соломій припинила приділяти багато часу навчанню.  Водночас   налякана  та вражена несподіваними здібностями,  проте, сліпа від пихи  , Аля вважала , що ніхто інший не достойний подібної честі. Користуючись своєю, як вона казала «Телепатією сну » їй вдалося зірвати не один джекпот в лотереї.  
   Та одна із жовтневих ночей зруйнувала її безтурботне життя. Жінка, схожа на прекрасного херувіма постала перед Алею, вона з осудом та з крупинами жалості  поглянула на дівчину, прошепотів два слова «Спостерігай та дій ». На світанку Аля підскочила з ліжка  з таким криком,  ніби вона повідомлена про неминуче лихо.  
 - Що сталося ? – На пару здригнувся Алік.  
 - Мені до Тані треба. – Збираючись поспіхом сказала Аля.  
 - Це був нічний кошмар, лягай спати . – Алік допускав думки, що Аля лунатик, він і уявлення не мав про її телепатію.  
 - Повір мені, все реальніше, чим тобі здається. – З цими словами Аля вибігла з квартири до будинку своєї однокласниці. Таня здивувалася, побачивши Алю  біля свого під'їзду , часом Соломій забуває  привітатися з нею навіть у класі. 
- Таню, ти сьогодні йдеш на побачення  з Ванею Чупаковським? 
- Звідки ти знаєш? – Аля знала, що істине пояснення стане квитком до божевільні, тому вправно викрутилась.  
- Я ж майбутній журналіст, намагаюсь все про всіх знати, але річ не в цьому. Таню, не ходи до нього він тебе скривдить, а наслідки згублять твою молодість.  
- Алю, при всій повазі до тебе…Не лізь в чужі справи, ти ще не на телебаченні. – Таня відштовхнула норовиту відміницю та почимчикувала до школи. Аля схопилася руками за голову, розуміючи, що пліток про неї виникне предостатньо.  
   Наступний день в школі пройшов, як гадалося. Не згадати учня, що не глядів на Алю, як на ворога народу. Під кінець навчального  дня, у дворах біля школи , Алю підстерігла компанія дівчат, посеред якої стояла пригнічена Таня. Вони оточили Алю, блокуючи її спробу пройти повз.  
- Ти навмисно це скоїла? – Не стримуючи сліз спитала Таня. – Те на що ти налякала про Ваню сталося! Скажи, нащо ти так зі мною? Навіщо попросила хлопця так принизливо зі мною вчинити? 
- Який мені сенс з цього? – Запитала Аля. – Нащо мені було тебе попереджати ,якщо за твоєю версією я причетна до цієї бридкості?  
- Щоб забезпечити собі алібі! – Вигукнула одна з дівчат . – Ти дістала Соломій, ми роками терпіли твою зверхність, безпринциповість. Мабуть сенсації захотіла? Написати легендарну статтю про зґвалтування та про вагітність  Тані. , щоб доповнити твою ідеальну характеристику.  
- Ти з глузду з'їхала? Невже ти думаєш, що я здатна замастити руки в такій багнюці?  
- Ви кар'єристи і не на таке готові. Якщо не визнаєш вини, тоді скажи нам звідки тобі відомо, що планував зробити Ваня?  
- Не має значення. 
- Дівчата, все з нею зрозуміло, починаємо! – Коло з дівчат, які кипіли від гніву , накинулися на Алю . Гуртом вони  били  куди бачили, бідолашній  залишалося впасти на землю та намагатися захистити  руками голову від ударів. 
  Кров водопадом стікала з лиця, вона залила очі, руки, увесь одяг. Аля не відчуваючи жодної частини тіла, вичерпав останню енергію, зателефонувала Аліку..Переляканий та розгублений він хутко примчав до гаражів між якими над Алею вчинили самосуд.  
   На радість, лікарі швидко відпустили Алю додому. Як сильно  дівчата не били, а струску мозку не сталося. За кілька днів Аля почувала себе набагато краще, а Алік отримав шанс обговорити те ,що відбулося. Виходу не було, тому довелося розповісти все, як є.  
  - Алю,  а МРТ точно показало, що з головою все добре? Що ще за телапатія сну  ? 
  - Я не можу пояснити що це. Я ніколи  не вірила у таке ,  тобі про це чудово відомо . Вперше , сон став віщим перед появою Артура. Увісні все було так , як при його візиті. Але далі, честне слово, такі телапатичні сни приносили лише користь. Мій виграш, гарні оцінки без підготовки - все приходило спочатку  в сноведіннях, а через певний час ставало реальним.  Повір, мене це дуже лякає, особливо після випадку з Танею.  
 - Припустимо ,що все так і є. – Неохоче змирився Алік. – Та скажи, чому ти кинулася їй допомагати? Ти все життя торочиш, що допомогти іншому, означає зашкодити собі, так з якої причини ти змінила погляди? 
- Це інше, Аліку. Якщо таке наснилося мені і я розуміла ,що це на кшталт пророчення, то мій обов'язок був повідомити Таню. Але я таки права щодо біди  від героїзму . 
- Люди завжди потребують  героїв  і  завжди шукатимуть  злочинців . Винуваті потрібні усюди, а ось героям ,  часом необхідно знаходитися у тіні . 
  Увесь наступний тиждень Аля не виходила з дому, набряки дуже повільно сходили, а принижена честь мала ще гірший від зовнішнього вигляду  стан. Тамара Павлівна,  ніби відчувала, що з любою онукою щось сталося, тому телефонувала щодня та запрошувала приїхати в гості. Аля вигадувала безліч відмовок та наприкінці тижня все таки здалася, і пообіцяла завітати через декілька днів. Правду кажучи, вона сумувала за бабусею, яка єдина дарувала їй родинне тепло, але не могла розповісти, що з нею  відбулося. Тамара Павлівна жінка в літах, тому Аля хвилювалася за слабке серце старенької.  
  Вночі  Аля вертілася в ліжку та жалібно стогнала. Дихала настільки важко  , ніби товста мотузка стягувала шию, позбавляючи кисню.  Її кинуло в сильний жар, але сон був міцний. Як Алік не намагався розбудити Алю, щоб дати жаропонижаючі ліки – все марно.  Вона  неначе знаходилася в трансі.  
   Аля перебувала в темному просторі, схожим на безкінечну прірву, наповнену різноманітними звуками, що не зустріти  щодня. Раптом, серед простору виникла кімната, з якої хтось шепотів її ім'я. Зазирнув усередину , Аля побачила образ юної дівчини, з вишуканим кудрявим волоссям та дивним поглядом, що одночасно вселяв і надію, і розпач. Дівчина зникла, а Аля стала свідком трагічної картини, в епіцентрі якої була Тамара Павлівна. Жінка заварив собі чаю, дивилася улюблені українські серіали. « Вже скоро Алечка приїде, треба пиріжків з вишнею спекти, вона зрадіє »- це останнє про що вона встигла подумати. Серцевий напад підкрався немов шакал. Швидка прибула за годину від виклику, але було вже пізно. Біле полотно накрило нещодавно життєрадісне обличчя Тамари Павлівни.  
  Аля заверещала не своїм криком . Спостерігати за смертю близької людини,  не маючи змоги нічого вдіяти – тортури,  біль ,яку не можливо з чимось порівняти. Лише після повного перегляду сну,  їй вдалося вирватися з полону жаху. Проте , спокою вона не відчувала, а кинулась дзвонити бабусі. Замість голосу , який вона жадала почути, як ніколи раніше , пролунав холодний голос санітара. 
  - Пані померла від інфаркту. – Константував він. Телефон впав на підлогу, а Аля мов закам'яніла , дивилася в одну точку. Тієї ночі померла не лише Тамара Павлівна , померла і Аля, як людина- агностик.  
     Похорон пройшов ще понуріше , ніж уявлялося. Окрім скорботи та роздумів про неминучість смерті, негативу додавали косі погляди присутніх одне на одного. Рита з Вітою вовком гляділи на Артура, Артур на них і періодично зиркав на Алю. Їй в свою чергу було байдуже на присутність та поведінку родичів. Для Алі головне було з почестю провести бабусю в інший світ, в існування якого ще нещодавно вона не вірила. Надія, що інший світ буде дійсно кращим ,не таким як ненавистний світ сновидінь – мотивувала Алю триматися. Після поминального столу, Артур намагався поговорити з донькою , але її коротке «Зникни .» змусило його відступити.  
  Весь час Алік знаходився поряд, не сказав Алі ані слова. Впевневшись у їЇ паранормальних здібностях, він почував себе ніяково, гадки не маючи що ж тоді відчуває сама Аля. Не кожен зрозуміє людину, що має проблеми нашого світу. А як бути з незгодами від світу загадкового, чужого? Уперше він насмілився заговорити, коли за проханням Алі, вони приїхали до Набережної.  
  - Нікому з присутніх не було так боляче, як тобі. Скажи чим я можу допомогти? 
  - Нічим..Бабусі була потрібна допомога,а я не впоралась. Якби сон наснився трішки раніше, як З Танею… 
  - Тобі взагалі таке не мало снитися! Не картай себе.  
  - Можливо й так. – Міркуючи погодилась Аля та моторошно всміхнувшись додала. – І Ванзі було непереливки . Та я не хочу схожого результату подій . 
  - І що ти думаєш робити?  
  - Не спати. – Твердо сказала Аля. – Міцного і тривалого сну від сьогодні немає.