Телефон довіри вимкнено

Як же пощастило, любити свою роботу. Юля біжить сюди, ніби на свято, а не на стажування. Інколи навіть пізно увечорі.
Приємний чоловічий голос.
- Доброго дня... Ой вибачте, вже ніч. 
- Розкажіть, що у вас трапилось? 
- Так. Ні. Нічого термінового, якщо ви потрібні комусь іншому то....
- Не хвилюйтесь, поки немає іншого дзвінка, можу вас вислухати. Як до вас звертатися?
- Я думав, це анонімна лінія довіри...
- Ви можете не представлятись, або назвати лише ім'я. Мене звати Юлія.
(Пауза)
- Це дуже особисте, Юліє... І я не знаю, з ким про це можна порадитись. Я вперше закохався так сильно. Проблема в тому, що в ту саму дівчину закоханий і мій кращий друг. І ... він зізнався мені.
- Так, це не проста ситуація. А кого обрала дівчина?
- Я не знаю. Я не запитував її. Ми одногрупники. І ще, мені здається, якщо я "зніму свою кандидатуру", у друга все вийде, розумієте...
- Можливо, саме тому він вам зізнався?
- Можливо...
- А до якого рішення ви схиляєтесь зараз?
- Віддати її йому... Але це буде дуже боляче... Я не зможу бачити їх щасливими разом... 
- Чому вам ближче саме це рішення, а не інше?
- По-моєму, це порядно, не заважати другові, не руйнувати його щастя... 
- Ви і ваш друг рівні в правах на щастя... Якщо ви "знімаєте" кандидатуру, ви позбавляєте дівчину вибору...
- По-друге, я не готовий зараз одружуватись. Не можу запропонувати їй нічого, крім себе успішного в майбутньому. Після завершення універу планую поїхати у Львів ... 
- А друг? Готовий до шлюбу? 
- Не знаю. Але він залишиться вдома і працюватиме тут.
- А дівчина, планує їхати чи залишатися? 
- Не знаю... 
- Думаю, вам варто розкрити карти і перед нею, і перед другом. Дізнатись про її плани.
- Це складно. Це точно зіпсує наші стосунки з ним...
- Життя не просте. Але щоразу здаватися без бою - не кращий вихід. 
- Як і даремно змагатися...
- Побудьте на лінії, у мене ще один дзвінок, - Юля мусила перемикнутись на іншого додзвонювача. 
На її розчарування, хлопець не став чекати, відімкнувся. 
Виклик за викликом, розмова за розмовою. Складні життєві випробування, емоції. Практика на телефоні довіри - обов'язкова школа для випускників факультету психології. За короткий час розумієш усі особливості обраної професії. Ці кілька годин на тиждень іноді ставали причиною безсонних, тривожних ночей і темою супервізій. Чи правильну пораду дала, чи професійно себе поводила, чи не зруйнувала чиюсь долю? Діти, підлітки, пенсіонери, мами в декреті, невзаємне кохання, сімейні чвари, булінг у школі, мобінг на роботі. Непрості історії, які потрібно вислухати доброзичливо і не згоріти самій. 
Новий дзвінок. 
- Доброго вечора, на зв'язку психолог Юлія. Що у вас трапилось?
- Олег. Проблема особистого характеру.
- Я слухаю, розповідайте будь ласка.
- Мені здається, друг хоче відбити мою дівчину. 
- Чому ви так думаєте?
- Я бачу, як він дивиться на неї, як намагається отримати її увагу... Неприємно. Друг називається. 
- А він знає, що ви зустрічаєтесь? 
- Я сказав йому сьогодні.
- Сьогодні ви йому сказали. Але раніше він не знав. 
- Він мій друг, він мав здогадуватись! 
- Олеже, іноді люди помиляються навіть в трактуванні почуттів всередині родини, що вже говорити про інших людей. А що про це думає ваша дівчина? Вона також могла б сказати, що ви зустрічаєтесь... 
Хлопець (або чоловік) у слухавці зітхнув. 
- Ну... Ми з нею ще не обговорювали, що вона моя дівчина. Але я зізнався їй в почуттях.
- І вона? 
- Відповіла, що я їй подобаюсь. 
- Це неоднозначна відповідь. Ви можете подобатись їй, як друг. А друзів у дівчини може бути декілька. 
-  Я розумію...
-  Ви сказали другу, що зустрічаєтесь, бо боїтеся конкуренції. 
-  Так. 
-  Дівчина може обрати його, а не вас? Наскільки реально, що вони будуть разом? 
-  Так, Максим сильний конкурент. Він приваблює дівчат...
-  Припустимо, вона обрала вас. Ви буде разом. Наскільки це вплине на вашу дружбу з ним? 
-  Будемо дружити, але коли вона не поруч.
-  Наскільки це реально? 
-  Через рік він збирається поїхати з міста... 
-  Ви чекаєте цього?
-  Якщо чесно, так. 
-  Тепер уявімо вона обрала не вас, а його.
-  Це неприємно, я не погоджуюсь. 
-  Ви відступите? 
-  Ні, я не зможу... Я не хочу про це думати. 
-  І все ж. Уявіть найгірший розвиток подій. Вони щасливі разом. Цілуються при вас. Планують жити разом...
-  Жахливо...
-  Що ви робитимете?
-  До закінчення універу - уникатиму. А після - побачу, що буде. Якщо він поїде, буду поруч з нею... Якщо вона поїде з ним.... Стане легше, бо я їх не бачитиму... 
- Можливо, ви зустрінете іншу? Підете на роботу, там з'являться нові знайомі? 
- Я відмовлюсь від неї тільки тоді, коли буду впевнений, що мені нічого не світить. 
- Ви вирішили боротись за кохання, я поважаю ваш вибір.
- Так, кохання важливіше за дружбу.
- Для всіх по різному.  У людей бувають різні пріоритети. Важливо, щоб вони розвивали людину, а не руйнували її. 
Дзвінки, розмови, долі. Юля пам'ятала кожного і кожну, якийсь час. Вела спеціальний щоденник. Звітувалась вчителям. Проходила додаткові курси. Росла професійно і навіть почала особисту практику.
А телефон довіри тимчасово припинив діяльність через брак фінансування.
Одного разу в їдальні юридичного корпусу підсіла за стіл до незнайомих старшокурсників - іншого вільного місця не було. За воркбуком юридичної англійської визначила - перед нею правники. 
Мініатюрна блондинка і двоє гарних парубків. Вона - фліртує з обома, хлопці дотепно відповідають. Один із них, стрункий шатен, галантно звільняє для Юліі більше простору поруч із собою.
- Вибачте, немає іншого вільного місця, - говорить вона.
Білявці не дуже подобається, але вона ввічливо мовчить. Хлопці, натомість, представляються:
- Максим, правничий факультет, майже магістр. 
Юля сміється.
-Дуже приємно, бакалавр психології, практикуючий психолог, Юлія. 
- Олег Мичко, юрист. - другий хлопець здається більш серйозним і менш балакучим.
- А це Ілона. Відмінниця і красуня. Окраса правничого факультету і нашого життя, - напівжартома лестить подрузі Максим. І тут Юлія впізнає голоси. Це ж треба... 
Кілька хвилин правники намагаються жартувати між собою, як це було до появи Юлії, але в них вже не клеїться. Юля, всупереч всім правилам, намагається відгадати по невербальним сигналам, хто з хлопців більше подобається Ілоні... Та їй здається, що окраса факультету лише підбурює обох. Насолоджується їхньою конкуренцією і не закохана у жодного. Ох, як же це непрофесійно, підглядати в чужі життя, ще й виносити якісь вироки... Юля хоче піти якнайшвидше. Але, щойно вона встає, Максим торкається її руки. 
- Здається, я тебе пам'ятаю! Можна тебе на кілька хвилин? - він обнімає її за талію і відводить від столу під здивованими поглядами одногрупників.
Вони виходять зі столової.
- Давай по каві, якщо не поспішаєш, - Максим киває на невеличку кав'ярню. - Ти п'єш лате чи якусь іншу? Я помітив, гарні дівчата віддають перевагу лате. 
Юля сміється.
- Я перестану бути гарною, якщо замовлю щось інше? 
Вони п'ють міцне американо. Вона чекає продовження ініціативи від Максима.
- Ти ж та сама Юлія, з телефону довіри, правда? - запитує він.
Вона киває.
- Я дзвонив туди ще кілька разів, але натрапляв на інших психологів. - визнав він. - дуже хотів натрапити на тебе. Але, - він театрально розвів руками,- "телефон довіри вимкнено", абонент не в мережі.
- Так, лінію закрили через брак фінансування. 
- Я радий нашій зустрічі. Якщо ти пам'ятаєш мене.
Вона ще може сказати, що ні, не пригадую. І тоді він вибачиться і піде до своїх друзів. Але Юля каже:
- Так, я впізнала твій голос, хоча ти і не представився тоді. 
- Ну що ж. Тепер ти бачила нас, нас трьох. І ти психолог. Скажи, що робити? 
- Психологи не приймають рішень за своїх клієнтів. Вони лише підказують правильний шлях. 
До них підійшла група галасливих студентів. Про можливість особистої бесіди годі було і мріяти. Та й скоро нова пара. 
- Можна, я тобі дзвонитиму? 
- Так лінію ж закрили...
- Можна, я дзвонитиму Юлії, а не лінії? Якщо ти, звісно, залишиш свій номер.
- Я не консультую знайомих. Це непрофесійно. 
- Ми поговоримо про каву. Складемо контракт, щодо дозволених тем. 
Юля посміхнулась. Або Максим "знімає кандидатуру", або вона стане ще одним кутом в цьому багатокутнику. 
Вона продиктувала номер. Після завершення навчання і сама збиралася у Львів...