І що тепер робити?

В робочому кабінеті Високого Лорда Клентаріеля, правителя Дому Текучої Води, зібралась все та ж компанія: сам лорд, його син Лаентір, маги - Льорвінлейн та Лементор, Ге-орі і, звісно ж, Техношаман. Була відсутня лише Аліена - наразі вона тренувала молодих магів на полігоні за межами столиці.

 Захоплений піратський крейсер висів на орбіті в автономному оборонному режимі. Бортовий комп’ютер корабля повністю підкорився новим власникам.

 - Сергіяре… - почав Високий Лорд. - Прийми мою щиру подяку. Ти знову врятував нас усіх… Завдяки тобі, загроза минула.

 - Та ще не зовсім минула, високородний, - заперечив Техношаман. - Вони повернуться. Навіть якби ми не відпустили живими екіпаж корабля - а відпустити довелось, позаяк в наших лавах затесались гуманісти, - тут він тицьнув пальцем в Георгія, - то ватажкам їхнього клану все одно вже відомо про цю планету. А якщо те, що мені відомо про горгонів - правда, то вони виконують чиєсь замовлення. І ті, хто за ними стоїть, теж не відступляться. Дізнаються, що їх посіпаки облажались - пришлють ще кораблі. І провернути з ними такий фокус, як цього разу, нам вже не вдасться.

 - І… що ж робити?

 - Дивне питання високородний. Ти, як голова цілого Великого Дому, мав би знати відповідь на нього. Коли на тебе нападають - треба захищатися! В нас тепер є бойовий космічний корабель… Але його одного буде замало. Потрібно збудувати ще кораблі, вивчити зброю і спорядження піратів, подумати, чи зможемо ми їх використати… Ще нам потрібна протикосмічна оборона на випадок нової атаки. Ну і, врешті-решт, треба вийти на контакт з іншими мешканцями обжитого космосу - щоб мати можливість, в разі чого попросити про допомогу. Не за так, звісно.

 - Дуже цікаво, генію, і де ж ти все це візьмеш? - Скептично запитав Жора. - Цей світ, якщо ти не помітив, знаходиться на середньовічній стадії розвитку. Те, що вціліло з часів Техноепохи, теж мало чим допоможе - це максимум рівень розвитку Старої Землі докосмічної ери, десь так 22 століття. А для будівництва протикосмічного захисту. флоту і всього, що ти перечислив, потрібні виробничі ланцюжки, купа обладнання, якого в нас немає… І знань для того, щоб зробити все з нуля, немає теж.

 - Ну… - задумливо протягнув Техношаман. - Не те щоб зовсім немає. Забув? В нас же кристалик є. Маленький такий… А на ньому інфа. Він, правда, зашифрований, але це ми вирішимо. Підключимо центральний комп’ютер он тієї штуки на орбіті, - вні тицьнув пальцем вгору, - я трохи піднапружусь, проведу ритуал і закличу парочку вищих духів Розуму. Створимо техномагічну обчислювальну мережу… Давно хотів щось таке зробити, але все задачі підходящої не було.

 - Стривай-но, не так швидко! - обурився Ге-орі. - Інформація на цьому кристалі належить Дослідникам. Я маю передати її…

 - Передаси, Жора. Обов’язково передаси. Коли-небудь, - дуже спокійним голосом промовив Сергіяр. - Якщо ти раптом забув, то я тобі ЩЕ РАЗ нагадаю: весь оцей шахер-махер почався після того, як сюди прилетіла ваша експедиція.І в цю халепу з піратами ми теж саме по цій причині вскочили.Ні, звісно, якщо тобі твої принципи дорожчі за виживання цілої планети - то будь ласка… Бо наступного разу сині чучундрики будуть діяти напевно. Шарахнуть пару разів з орбіти, з усіх стволів, а потім висадять пару батальйонів десанту і важку техніку. І ніяка магія-шмагія нам вже не допоможе - в нас просто магів стільки немає, щоб їх всіх подужати. Що ваша Конвенція про таке каже, до речі?

 - Нічого не каже, - пробурчав землянин. - Біс із тобою. Але в разі чого пам’ятай - я був проти!

 - Хай так. А з виробництвом - щось придумаємо. Трохи пошаримо по старих підземних заводах і лабораторіях - є в мене пара цікавих координат… Трохи допоможуть дворфи - в мене з їхнім начальством нормальні стосунки, допомагав їм не раз. ну а що не створимо технічним шляхом - там допоможе магія! Ми ж тут через одного круті чаклуни, як-не-як. Що скажеш, високородний? Ти тут влада, тобі вирішувати.

 - Сергіяре… - невпевнено промовив Клентаріель. - Те, що ти пропонуєш… Це ж, по суті, нова Техноепоха. Те, що колись привело цей світ до катастрофи і мало не знищило його…

 - Високородний! - скривився Техношаман. - Покинь ти вже ці балачки про знищення світу. Ваша магія також цілком собі може його знищити - чи я не знаю, на що здатні високорівневі закляття в колективному виконанні? Але ж світ чогось досі стоїть. Бо в тих, хто володіє такою силою, вистачає клепки в голові. Так і з технологіями - в правильних руках вони не нашкодять… Ну, або готуйся воювати мечем і магією проти прибульців з космосу. На що вони здатні - вже бачив.

 - Як це не сумно, та ти, мабуть, правий, - зітхнув Високий Лорд. - Я, правда, уявлення не маю, як і з чого починати.

 - Розберемось, - впевнено відповів Сергіяр. - Не все одразу. А зараз… Є у вас тут щось випити? Тільки щось нормальне, а не оте ваше вино. Треба ж відзначити перемогу над злісними космічними загарбниками! А заодно й початок нової епохи.

Друзі, четверта частина завершена. А з нею - і перший том. Другий на черзі, і там, як ви вже, мабуть, зрозуміли, буде нова і не менш цікава двіжуха)) Тож лишайтесь на зв’язку та чекайте оновлень