Переговори?

Краще за всіх перемовини з росіянами провів прикордонник з острова Зміїний

З соцмереж

Карцер на борту горгонського крейсера був затісним. Навіть для однієї людини або подібної до неї за габаритами істоти. А вже для чотирьох - і поготів.

Спочатку все йшло добре. Вся компанія повантажилась у катер, злетіла та успішно вийшла на орбіту. Навіть обидва ельфи нормально перенесли зліт та вихід з атмосфери - з першим допомогла гравікомпенсаторна система судна, а з другим - факт нерозуміння ними того, що вони вже перебувають у міжпланетному просторі. А ось далі стало веселіше.

Ворожий крейсер дійсно був не один - їх було два. Один з кораблів при наближенні катера без зайвих розмов підхопив його силовим променем і посадив в ангар. Там Сергіяра та його супутників зустріли піратські десантники - вдягнені все в ті же сині скафандри та з великими пушками, які без допомоги сервоприводів скафандра більшість розумних істот, що населяли обжитий космос, навряд чи змогла би підняти. Вони відібрали в друзів зброю та всі речі (зокрема, в Техношамана забрали все його техношаманське барахло), а також, про всяк випадок - верхній одяг. А потім, знову ж таки, не опускаючись до зайвих розмов, замкнули їх у камері.

Кристал, звісно, теж забрали. Добре хоч не той самий, по який пірати прибули в цей світ.

 - Ну що, генію, на таке ти мабуть не розраховував? - уїдлтво спитав Ге-орі, намагаючись прийняти більш-менш зручну позу.

 - Я? - здивувався Техношаман. - Це взагалі-то ти  усьому винен. Як єдиний знавець мови, мав би пояснити нашим братам по розуму, що ми прийшли з миром і все таке…

Він не став чекати, доки друг почне обурюватися, і продовжив.

 - Але треба вже щось робити, поки ці космічні чучундри не допетрали, що ми підсунули їм підробку. Не знаю, які методи катування застосовують горгони, і не дуже хочу це з’ясовувати на власному прикладі.

 - І що ж ти зібрався робити? Ми голі-босі, без зброї… Ну добре, серед нас є маг. Навіть два, якщо рахувати Лаентіра…

 - Гей, я взагалі-то тут!

 - Прошу вибачення. Так от… Нехай є серед нас двоє магів. Але проти цілого крейсера і всієї команди…

 - Спокійно, друже, - промовив Сергіяр. - Ніхто напролом і не піде. Зараз вам доведеться потіснитись, аби я міг лягти на підлогу.

 - Щось ти невчасно вирішив відпочити, - посміхнувся Лаентір.

 - Високородний, я тобі вже казав, що гумор - це не твоє? Так от, це не твоє. Зараз я спробую зробити річ, яку не робив вже давно, але яка є частиною будь-якої шаманської практики. А саме - спробую вийти з тіла. Далі я знайду, де ці кракозябри сховали наше майно… А зокрема - мої артефакти з ув’язненими в них духами. А далі спробуємо влаштувати нашим братюням по розуму дольче віту.

Дочекавшись, коли звільниться місце, він з горем пополам прийняв горизонтальне положення і продовжив.

 - Тепер, Жора, сядь поруч зі мною і відбивай долонею по підлозі ритм. Ось так: раз-два, раз-два-три…

Ге-орі слухняно спробував відтворити.

 - Та не так, голова імплантована! Раз-два, раз-два-три, раз-два, раз-два-три!

 - Сергіяре, давай я спробую, - запропонував Льорвінлейн. - Навчання будь-якого волхва включає уроки відчуття ритму, тож в мене має вийти краще.

 - Та ні, високородний. Для тебе в мене буде інша задача.Прикинь, чи зможеш ти проплавити ці двері, і підготуйся. А ось він, - кивок в бік Лаентіра, - нехай підживить тебе маною, якщо треба.

 - Гей, я й сам міг би… - спробував було качати права юний спадкоємець.

 - Сам ти хіба штанці можеш сам підтягнути. Думаєш, я не знаю, як ти сумлінно магії вчився? Все, нема часу. Жора - починай відбивати. І пам’ятай, якщо зіб’єшся - я не зможу повернутись до тіла, і тоді до кінця життя являтимусь тобі у кошмарах, - Сергіяр прийняв максимально розслаблену позу і заплющив очі.

Ге-орі почав відбивати по підлозі ритм. Ельфи колективно почали формувати високотемпературне заклинання (ну, тобто, формував Льор, а Лаентір, в міру своїх знань, намагався створити канал передачі енергії).

 - А якщо він не повернеться? - канал, нарешті, було сформовано, і син Високого Лорда трохи розслабився.

 - При інших обставинах, - напружено відповів Жора, намагаючись не відволікатись від ритму, - я б сказав, що не дуже сумуватиму. Але якщо він не повернеться зараз - то в нас великі проблеми.

 - Всі кості вже мені перемили? - весело спитав Техношаман, раптово відкривши очі. - Наші шмотки на складі палубою вище. Трохи далі коридором - гостьова каюта, де є термінал підключення до корабельної мережі, ось туди-то нам врешті й треба. Давай високородний, запалюй! І одразу ж готуй ще одне закляття - будемо прориватись крізь перебірки, так швидше.

 - Чекай, - стривожено запитав Ге-орі. - А система безпеки не спрацює?

 - В цьому і сусідніх відсіках система безпеки зараз відпочиває. Але це ненадовго! Високородний - давай, часу обмаль.

Розплавити двері і вирватись назовні вдалось без особливих зусиль - високорівнева магія у парному виконанні двох ельфів спрацювала на відмінно. Пробитись на верхню палубу зайняло трохи більше часу. Проникнути на склад - і того легше: він взагалі не був зачинений. А ось далі, коли вони, забравши свої речі, одягнувшись та озброївшись, просувались в напрямку гостьової каюти, все пішло трохи не за планом. Відхилення від плану мало вигляд десантника у скафандрі, що раптово вийшов з-за рогу.

Якщо він і здивувався, побачивши бранців на свободі - то це не завадило йому миттю скинути бластер і вистрілити. Льорвінлейн встиг підняти щит, який від влучання одразу зник, проте стримав постріл. А далі - Лаентір метнувся вперед, на ходу вихоплюючи меч, і зачарований фамільний клинок зітнув голову пірата разом з шоломом скафандра.