Сир в мишоловці

 - Ось це знайшли в сусідній системі.

Лорд Клентаріель, капітан “Ясеня” Танаріен та Ге-орі стояли перед тактичним столом, дивлячись на голограму, на якій крутилось зображення монструозної космічної споруди. За спиною Жори стояла Анніелла, з цікавістю заглядаючи йому через плече

 - Два дні тому ми вирішили зробити обліт суміжних з нами систем, аби знати, що діється в нас під боком, - продовжив капітан. - І виявили ось це. Більше ніяких ознак життя чи присутності розумних істот немає.

 - Це явно космічна станція невідомого типу! - вираз обличчя Ге-орі був як у голодного кота, що вгледів повну миску сметани. - Не імперська, не горгонська, навіть в файлах Дослідників нічого подібного немає. Можливо, її збудували колоністи першої хвилі, або взагалі невідома цивілізація! Я маю полетіти туди і оглянути її.

 - Я б не радив, - похитав головою Високий Лорд. - А якщо там засідка?

 - Ну я ж не сам туди полечу, - обурився землянин. - І не голіруч.

 - Всі бойові кораблі задіяні в патрулюванні та обороні планети. Той політ був разовою акцією - нам треба було знати, чи поруч з нами немає піратської бази, або й чого гірше…

 - Візьмемо “Пташку”, - не здавався землянин. - Без одного корвета оборона системи небагато втратить.

 - В неї мізерна бойова міць. А зв’язку у вас там не буде…

 - Зв’язок буде. Ми з Енні нещодавно розробили мобільний варіант гіперретранслятора. Працює на накопичувачах. Недовго і недалеко, але сюди дістане.

 - Я маю летіти з тобою! - рішуче заявила Анніелла. - Я ніколи не була в космосі… А тут ще й невідома іншосвітова будівля!

 - Оце вже ні, дитя! - тоном, що не передбачав суперечок, відрізав лорд. - Я не можу дозволити тобі так ризикувати. Не приведи Елуна, з тобою щось трапиться - твоя мати мене зі світу зживе. Як би навіть до війни не дійшло…

 - Ну будь лааасочка, мілорде!

 - Ні і ще раз ні! І не роби таке обличчя, на мене ці трюки перестали діяти, ще коли Лаентір був маленьким. Розмову завершено! Ге-орі, ти можеш летіти куди завгодно, ти дорослий чоловік і маєш усвідомлювати наслідки. Але юна леді лишається вдома.

* * *

 - Три, два, один… Вихід! - різнобарвне сяйво гіпера на оглядових екранах зникло, звільнивши місце звичайному космосу. Ге-орі переборов легкий приступ нудоти - все-таки “Пташка” багато в чому поступалась кораблям, збудованим за технологіями Дослідників, і гіперперехід на ній був набагато відчутнішим.

Монументальна споруда невідомої космічної станції виднілась попереду. Корвет на її фоні здавався малесенькою піщинкою.

 - Капітане Сільвандріен, лишайтесь на цій позиції. Ми вирушимо на катері. Панове, - землянин звернувся до двох гвардійців, що мали його супроводжувати, - вдягаємо скафандри і за мною.

Двері, що, імовірно, вели до посадкового ангару, були наглухо задраєні, і вхід довелося прорізати фазером на малій потужності. Ге-орі завів катер всередину і увімкнув зовнішнє світло. Промені прожекторів вихопили з темряви металеві стіни величезного приміщення.

 - Виходимо, - Ге-орі та двоє гвардійців, вдягнені в скафандри, вийшли назовні. Скафандри були просто герметичними комбінезонами з вбудованими артефактами ближнього зв’язку та рециркуляції повітря - на розробку нормальних все ніяк не знаходилось часу.

 - Йдіть за мною, - наказав землянин, ввімкнувши зв’язок та беручи в одну руку ліхтар, а в іншу - просторовий сканер, що мав на ходу будувати мапу приміщення. - Дивіться під ноги і нічого не чіпайте.

 - Зачекайте на мене! - пролунав в каналі зв’язку мелодійний дівочий голос. Слідом з вантажного відсіку катера вибралось замурзане рудоволосе створіння, вдягнене в скафандр техніка.

 - Енні?! - Жора остовпів. - Ти як сюди…

 - Та все просто, - ельфійка зістрибнула на підлогу, обтрусила зі скафандра бруд. - Поки катер проходив профілактичне обслуговування перед завантаженням на “Пташку”, пішла прогулятись космодромом… попросила одного з техніків показати мені внутрішні приміщення. Він не міг мені відмовити, - вона мило посміхнулась, лукаво блиснувши карими очима. - Знайшла, де лежать скафандри, тихенько взяла один, змішалась з рештою персоналу… Ну і ось я тут.

 - Рівень безпеки - “бог”, - пробурмотів Ге-орі. - Повернемось, поговоримо. А поки - лишаєшся в катері і нікуди не йдеш.

 - Ну Жооорчику!

 - З вашого дозволу, магістре, - подав голос один з гвардійців, - небезпечно залишати леді тут саму.

 - Ну тоді лишаєшся з нею.

 - Ніяк не можу. Високий Лорд наказав всюди слідувати за вами.

 - А, дідько… Добре, йди з нами. Та ні кроку вбік! І без мого дозволу нічого не чіпай.

Дослідники просувались коридорами все далі й далі вглиб древньої станції. Спочатку вони йшли навмання, потім, коли на 3D-мапі почала поступово вимальовуватися схема приміщень - стали шукати шлях до центру. Подекуди доводилося братись за випромінювачі і прорізати проходи в замкнених дверях.

Більшість приміщень були порожніми. Але були й таки, де знаходилось всіляке обладнання - невідомої конструкції та призначення, але абсолютно точно мертве й непрацююче.

 - Це точно робота людей або інших гуманоїдів, - бурмотів Ге-орі, оглядаючи пристрій, схожий на комп’ютерний термінал з монітором та кріслом. - Але така конструкція мені раніше ніде не зустрічалась.

Гвардійці мовчали і тримали пальці на руків’ях випромінювачів, пильнуючи навколишню обстановку. Анніелла просто роздивлялась усе, ледь не роззявивши рота від подиву. Вона і за межі планети-то до цього не вибиралась, а тут одразу таке!

 - Ми в самісінькому центрі, якщо вірити мапі, - промовив землянин, стоячи перед великими шлюзовими дверима. - І тут, за логікою речей, має бути контрольна рубка. Панове… Відчиніть, будь ласка, ці дверцята.