Морський бій

 - Судячи з даних на мапі, це останні осередки супротиву, - втомлено потираючи очі, пробурмотів Ге-орі і прикрив рота долонею, намагаючись не позіхнути.

Разом з Лементором та Високим Лордом вони спостерігали за тактичним столом, над яким світились об’ємні картинки з двох різних місць. Зображення забезпечувалось сенсорами “Ясена” та двох оборонних супутників, з’єднаних з ним у мережу.

В обох локаціях точились бої.

В першій - сили Дому Оновлення штурмували укріплений підземний бункер пустельників. Довкола валялись скелети спаленої техніки, в тому числі кілька гелікоптерів; стаціонарні вогневі точки перетворились на оплавлені шматки заліза. Ворота комплексу тримались на чесному слові, кілька ховертанків вели злагоджений вогонь, намагаючись остаточно їх пробити.

Десантні катери вже висаджували штурмові групи, що мали увійти всередину. Групи були змішаними: кожна складалась з двох-трьох стрільців з автоматичною зброєю (переважно добровольці з Імперії та вільних баронств), гвардійця з випромінювачем, дворфа з ручним гранатометом, бойового мага та козака-характерника. Останній попереджав соратників про засідки та пастки і відчиняв замки на дверях. Примітно, що козаки не мали при собі жодної високотехнологічної зброї - лишень старі добрі шабля та пістоль. Пістоль, правда, був з зачарованими кулями, та й шабля непроста.

Подібний склад групи був вже не раз випробуваний в бою і добре себе зарекомендував.

На другому зображенні група гвардійців та волхвів під прикриттям дворфського штурмового голема атакувала зайняту ворогом висотку в одному з Втрачених Міст. Майже з кожного вікна по ним вели автоматний чи кулеметний вогонь. У відповідь по чорних провалах давно розбитих вікон хльоскали червоні батоги випромінювачів, а слідом летіли бойові плетіння. Майже кожен постріл чи закляття влучали в ціль - та ворожих солдатів було занадто багато.

Ось на даху хмарочоса з’явилась фігура пустельного воїна, скинувши до плеча РПГ. На ньому одразу зійшлись три заряди випромінювачів та зелена дуга магічної блискавки, але вистрелити він все ж встиг. Кумулятивний снаряд, що в магічному спектрі аж світився від зачарувань (тактична ілюзія відображала й такі дані), пробив всі виставлені магами щити і вдарив в голема. Лишившись без голови, залізяка важко гепнулась на побитий часом асфальт, додавши в ньому ще одну яму. Дворф-погонич, отримавши відкат, тяжко осів долі. Двоє бійців відтягнули його в безпечне місце, решта продовжували вести вогонь.

 - Добре, - підсумував лорд Клентаріель. - Значить, скоро ми це все закінчимо.

 - Ніфіга ви не закінчите! - повідомив Техношаман, заходячи у двері. - Ви дещо не берете до уваги, високородне і не дуже панство. За весь цей час нам не вдалось захопити жодного з їхніх вождів або верховних шаманів.

 - Можливо, вони просто не здаються в полон “невірним”? - припустив Лементор.

 - Можливо, проте тоді ми мали б знайти їхні тіла.

 - Але де вони тоді можуть бути? - запитав Ге-орі. - Ми прочесали дрібною гребінкою майже весь південь. Далі - Прокляті Дюни, а за ними - суцільний радіаційний пояс аж до самого моря.

 - Ти вірно зауважив, мій схиблений на науці друже, - кивнув головою Сергіяр. - Там є море. От подумай, якщо Древні створили військову техніку, автоматичні оборонні системи, комп’ютери, засоби зв’язку… то чому б в них не бути і флоту? А де флот - там і…

 - “Ясен” на зв’язку, код червоний! - повідомив оператор і одразу вивів зображення.

 - Пуск балістики біля південного узбережжя, - капітан Танаріен був зовсім юним ельфом, що ледь досяг повноліття, і, на відміну від більшості своїх співвітчизників, носив коротку зачіску. - Орієнтовна ціль - Альюм.

 - Встигнемо збити? - занепокоєно запитав Високий Лорд.

 - В Альюмі є наша авіація, - знизав плечима Техношаман. - Хай злітають назустріч.

 - Ракета впала в Проклятих Дюнах, - повідомив Танаріен, що досі був на зв’язку. - Мабуть, відмова двигуна.

 - Носій виявили? - запитав Ге-орі.

 - Виявили, але вони встигли зануритись. Крізь товщу води постріл з орбіти неефективний. Кінець зв’язку.

 - … там і ядерні субмарини, - завершив шаман своє незакінчене речення.

 - Сергіяре, - лорд пильно подивився на нього, - часом мені здається, що ти навмисно каркаєш.

 - Хто, я? - здивувався Техношаман. - Та Творець збав, хоч я й не вірю в нього. Звідки мені таке вміти? То Мар’яна в нас по всяких пророцтвах… та й то треба, щоб зорі правильно зійшлись.

 - Отже, - зітхнув Високий Лорд, - в них є ще й флот.

 - Є, - погодився Сергіяр. - І з цим треба щось робити. Я злітаю на південь… де там Льор? Мені потрібен другий номер. І зв’яжіться хтось з капітаном Тахейном… хай його хлопці теж розімнуться. А до тебе, великий злодій Мегамозок, є окреме прохання…

 - Мегамозок згодом перейшов на сторону добра, - зауважив Жора.

 - Так, але схибленим бути не перестав. Нам потрібно щось, щоб воювати під водою… Подумай на дозвіллі.

Двері відчинились, всередину проникло спочатку одне пасмо рудого волосся, а згодом і вся прекрасна голівка Анніелли.

 - Жорчику, - промовила ельфійка, - ти ще тут довго? В мене там розрахунки не сходяться. Вибачте, панове, якщо завадила… - двері зачинились.

 - Жорчик, - повторив Техношаман, з усіх сил намагаючись не заіржати.

 - Прокляну, - пообіцяв Ге-орі. - Попрошу Енні навчити мене отої вашої магії - і прокляну.

 - В мене для тебе погані новини, друже - щоб чаклувати, потрібне джерело. А його в тебе немає… Тож обломись.

 - Думаєш, я не знайду способу приживити його собі технічно? - поцікавився землянин. - Все, я пішов працювати.

 - Не КП, а прохідний двір… - похмуро промовив Високий Лорд.

 - Таке життя, високородний! Я полетів, не сумуйте тут без мене сильно.

* * *