Буря в пустелі

 - Як ви допустили?! - розлючений Льорвінлейн увірвався на командний пункт, де вже перебували Ге-орі, лорд Клентаріель та Лементор. - Її не можна було відпускати! Не в її становищі!

 - Заспокойся, - суворо промовив Високий Лорд. - Ми вже думаємо над варіантами порятунку. З твоєю дружиною все буде гаразд.

 - З нею було би все гаразд, якби вона сиділа вдома і не ризикувала собою і нашим нащадком!

 - Що за кіпіш? - до кімнати увійшов Сергіяр, тримаючи в руці чашку гарячої кави. Судячи з запаху, кавою там справа не обмежувалась. - Чого психуємо?

 - Ти! - визвірився Льор, але за мить опанував себе. - Вибач. Аліена і ще кілька наших потрапили в полон. Вони вирушили щось досліджувати в пустелі… а там на них чекала засідка.

 - Ну, звісно, - Техношаман зробив великий ковток з чашки. - Вони рвонули в пустелю, де повно цих немитих і неголених [цензура], і потрапили в засідку, яка несподіванка… Не хвилюйся, друже. Зараз розберемось, злітаємо туди, знайдемо, хто винен, і покараємо кого попало.

 - Я лечу з тобою!

 - Е ні, високородний, - шаман заперечливо замахав головою. - Цього разу ти зі мною не летиш. Ти зараз наламаєш дров, і погано буде всім.

 - Я маю бути там! І взагалі, ти не можеш мені наказувати.

 - Високородний! - благально промовив Техношаман, - звертаючись вже до лорда. - Заборони цьому дурбелику. Бачиш, мене він слухати не хоче.

 - Як би дивно це не звучало, та ти правий, - погодився Клентаріель. - Отож, дурбе… О, Творець! Сергіяре! Я тебе запроторю до карцеру, де ти сидітимеш доти, доки не припинеш в моїй присутності вживати оці свої словечки! Льорвінлейне з роду Срібної Роси! Я забороняю тобі участь в цій операції. Сергіяр правий - ти на емоціях можеш все зіпсувати.

 - Слухаюсь, мілорде, - відповів волхв крізь зціплені зуби. Потім повернувся до Сергіяра. - Я тобі це ще пригадаю! - і швидким кроком покинув кімнату.

 - Ще дякуватимеш, - промовив шаман йому навздогін. - Ну а тепер, коли головний псих нас залишив - розповідайте, що трапилось. Спокійно і в деталях.

 - Ми виявили дивний рунічний комплекс в пустелі на північ від Втрачених Міст, - почав Лементор. - На стовпах, вишикуваних правильним колом, вигравіювані руни, в яких вгадується писемність наших предків - ще до Техноепохи. Дивний мана-фон - не схожий ні на магію сучасних ельфів, ні на будь-яку іншу наразі відому. Аліена і троє моїх учнів  вирушили туди… Пустельників в цій місцевості ми раніше не спостерігали, тож не чекали біди. А от їх там вже чекали… Мабуть, сиділи під пологом невидимості.

 - Власне, ось, - Ге-орі вивів зображення на тактичний стіл. - Сенсори одного з супутників зафільмували перебіг бою.

 - Так. Так. Ясно, - кивав головою Техношаман, переглядаючи запис. - Старі добрі світлошумові гранати. Можуть вирубити навіть мага, особливо якщо він до такого не готовий. Потім накинули кайдани… очевидно, з холодного заліза, аби відбити здатність чаклувати. Та й здиміли… Вдалось відстежити?

 - Ні, - похитав головою Лементор. - Магічний пошук нічого не дав. Вони чимось збурили астрал, пошукові конструкти просто розвіюються.

 - Сенсори з орбіти?

 - Нічого не бачать, - зітхнув Ге-орі. - Вони наче крізь землю провалилися.

 - Крізь землю… - задумливо протягнув Сергіяр. - Все може бути. Знаєш що, друзяко, а сяйни-но ти розумом… А заодно й імплантом. Візьми всі мапи рельєфу того регіону, які в нас є - я тобі скину ще кілька файлів - зведи докупи всі зміни за останні пару років, а потім шукай все, що хоч якось вибивається з загальної картини. “Ясен” буде сканувати поверхню з орбіти, його капітан постійно буде з тобою на зв’язку. Високородний, - він повернувся до Клентаріеля, - мені потрібні два катери і десяток твоїх найкращих єгерів. Таких, щоб тихо прийшли - тихо пішли, в разі потреби. До речі, є в них якась далекобійна зброя? Бо ми, пам’ятаю, щось думали на цю тему, а потім навалилось всякого…

 - Є! - задоволено відповів Жора. - Ми з Енні саме розробили…

 - Енні, - передражнив його Техношаман. - Ти дивись, приятелю, хоч дитину їй не забацай. А то міжрасові зв’язки, вони тейво… Не схвалюються. Та й Висока Леді Енілірьєн навряд чи оцінить подібний мезальянс, чи не так?

 - Ти ба, яким високим стилем заговорив! - визвірився землянин. - Ельфи й люди генетично несумісні, якщо твоя хитромудра довбешка досі цього не знала.

 - Нехай, - Сергіяр незворушно знизав плечима. - Але ж це не заважає вам…

 - Сірий… краще стулись. Бо решту життя ходитимеш у нужник, перевіряючи його на наявність мінування.

 - Панове, ви ще довго плануєте собачитись? - ввічливо запитав Високий Лорд. - А то в нас, як мені здається, є й більш важливі справи.

 - І то правда, - згідно кивнув Техношаман. - Жора, чого це ти? А ще друг називається. Все, я пішов.

 - Ото й іди, - буркнув йому вслід Ге-орі. - Я, мабуть, теж піду. Треба працювати.

 - Ти знав? - запитав Клентаріель, коли обидва іншосвітянина покинули КП.

 - Про що, мілорде? - Лементор зробив вигляд, наче не розуміє, про що мова.

 - Не клей дурника, Лем, я тебе знаю занадто давно. Про ситуацію з Ге-орі і Анніеллою - тобі було відомо?

 - Звісно, Високий Лорде, - кивнув волхв. - Я не вважав за потрібне турбувати вас з цього приводу.

 - Не вважав він, - правитель Дому Текучої Води закрив обличчя долонею. - Ти ж розумієш, що це скандал? Скандал на рівні двох Високих Домів.

 - Ну, - не погодився маг, - до скандалу, можливо, справа й не дійде. Та й що може статися? Не оголосять же вони нам війну? Гадаю, мілорде, нам не варто зараз цим перейматися. Є й нагальніші питання.

* * *

Бункер, в якому засіли пустельники, був схований під землею і ззовні майже не видимий. Вартові, що охороняли вхід, сиділи на надійно замаскованій позиції. Але програмний аналіз рельєфу з паралельним орбітальним скануванням - річ, від якої сховатись важко, особливо коли ним займається людина з мозковим імплантом, спеціально заточеним під подібні задачі.