Битва за планету та розбір польотів

“Безстрашний” при підтримці крила винищувачів з орбітальної верфі відчайдушно відбивався від трьох ворожих кораблів.

Так, це знову були пірати. Цього разу вони пригнали два важкі крейсери та носій, в ангарах якого було вдосталь винищувачів, бомберів та десантно-штурмових катерів.

Спочатку вороги спробували було сунутися до верфі, але вона мала власні потужні щити і гармати, що перевершували горгонські за радіусом дії. Спробувавши наостанок пустити кілька ракет (всі були збиті зенітними турелями), пірати облишили орбітальну споруду та перейшли до штурму власне планети.

Пілоти винищувачів і каноніри “Безстрашного” робили все можливе і неможливе. Їм поки що вдавалось не пускати піратські крейсери на низьку орбіту, щоб зайняти позицію для удару головним калібром по поверхні. Але от малих ворожих кораблів було занадто багато.

Чотирьом десантним катерам вдалось прорватися до планети. Один з них був знищений в стратосфері пострілом з випромінювача ПКО. Ще один вже в нижніх шарах атмосфери спалили перехоплювачі.

Третій, зробивши вдалий протизенітний маневр, приземлився на околиці Північного Лісу. На щастя, у селищі поблизу був портальний камінь, і туди одразу ж телепортували повну зірку бойових волхвів під командуванням Аліени - це були ті самі вчорашні учні, яких вона тренувала на столичному полігоні. Діючи злагоджено та вдало комбінуючи щити з бойовими закляттями, ельфи вирізали ворожий десант і захопили катер.

Четвертий катер, перш ніж його встигли збити, раптово вимкнув двигуни і зірвався в штопор. Місце ймовірної посадки (або падіння) мало бути за пару миль на північ від столиці, і туди негайно вилетів катер захисників з відділенням гвардійців на борту. Проте постріляти з новеньких випромінювачів їм так і не вдалося - горгонський пілот не впорався з керуванням, катер розбився, всі десантники та екіпаж загинули на місці.

Кілька бомберів також прорвались крізь планетарну оборону і випустили ракети. Майже всі були збиті системами ПКО, але одну таки пропустили - вона впала в нейтральних землях між Імперією та племенами гоблінів. На щастя, ядерна боєголовка не здетонувала.

Командний пункт був облаштований в одному з підвальних приміщень палацу. Лорд Клентаріель, Лаентір, Ге-орі та кілька гвардійських офіцерів скупчились навколо тактичного столу, над яким у вигляді об’ємної ілюзії виводилась мапа бойових дій. Двоє ельфів-операторів зосереджено водили руками над терміналом зв’язку з під’єднаними до нього кристалами ілюзій.

 - Демони пекла, - скреготів зубами Високий Лорд, похмуро дивлячись на мапу. - Бісів Маріульф, якому так невчасно знадобився корабель, бісів Мирон, якому духи пращурів щось там нашепотіли! “Листяниця” зараз рознесла би ці літаючі корита на друзки.

 - Ви не можете цього знати, - заперечив Ге-орі. - Ми ще не бачили наших кораблів у реальному бою.

 - Так, - погодився Клентаріель, - але ж випробування проводили!

 - Мілорде, - подав голос один з операторів, - орбіта на зв’язку.

 - Вмикай.

Над столом з’явилось об’ємне зображення вдягненого в білосніжну форму ельфа, який командував боєм з орбітальної верфі.

 - Командоре Сонгдейл, - привітався лорд. - Як обстановка?

 - Мілорде, ворожий носій випускає додаткові борти. Три бомбери і ланка винищувачів прикриття. Заходять високою орбітою на південну півкулю. Всі наші винищувачі зв’язані боєм, ми не можемо їх зупинити.

 - Демон його забери! - в розпачі вигукнув Високий Лорд. - Там же Альюм і підземні міста дворфів! А випромінювачі туди не дістануть… Капітане Тахейн!

 - Так, мілорде, - озвався ельф з емблемою хижого птаха на гвардійському мундирі.

 - Піднімайте дві резервні ланки перехоплювачів. Хай летять на південь.

 - Їм може не вистачити пального… - засумнівався офіцер.

 - Хай набирають максимальну висоту, - підказав Ге-орі, - а далі летять на баражі. Потім, на місці, хай знову вмикають двигуни. Якщо не вистачить пального повернутись - хай на левітації сідають десь в районі Альюма, в разі чого - катапультуються. Потім катерами заберемо їх.

 - Дякую, так і зробимо.

 - Фіксую пуски ракет. Три одиниці, - доповів Сонгдейл, який все ще був на зв’язку. - Отримуємо траекторію… Дві прямують в район Альюма, одна - в бік гір. Мілорде, я вимикаюсь, “Безстрашному” потрібна наша допомога.

Термінал зв’язку згас - але одразу ж знову ввімкнувся без команди, і над столом з’явилось обличчя Техношамана.

 - Не сціть в штани, дівчатка! - весело промовив він. - Батя вдома. Збийте ракети, про решту ми потурбуємось самі, - зв’язок вимкнувся.

 - Ненавиджу, коли він так робить, - сердито промовив Клентаріель, але водночас його обличчя прояснилось. - Дайте мені південний пост ПКО.

 - Мілорде, - над столом у повітрі зіткалось зображення молодої ельфійки, одягненої в зелений однострій, - Захисник-3 на зв’язку.

 - Ілівандрейн, - серйозним голосом почав Високий Лорд, - на наших південних союзників летять ракети. Необхідно збити за будь-яку ціну. Підключіть резервні накопичувачі, нехай всі маги, які є на місці, використають свої резерви. Треба максимально збільшити дальність. В разі успіху - гарантую винагороду всій черговій зміні!

 - Ми не підведемо, мілорде, - відповіла ельфійка. - Але майте на увазі, що так ми можемо пошкодити систему.

 - За це не хвилюйтесь.

Захиснику-3 вдалося збити дві з трьох ракет. Одну - над самими дворфськими горами, мало не зрізавши верхівку однієї з них. Після цього установка, від використання в нештатному режимі, вийшла з ладу.

Третя ракета майже дісталась до цілі.

Пілот останнього перехоплювача (решті довелось екстрено сідати, коли спорожніли баки) на залишках пального вийшов на курс атаки і активував зброю. Яскраво-помаранчевий заряд променемета влучив точнісінько у ракету, якій до поверхні лишались лічені сотні метрів. На приборній панелі заблимала червона лампочка, і двигуни стихли. Ввімкнулись артефакти левітації, утримуючи літак від падіння.