Технопакт

Глава 1

Закидаю ногу на ногу, вальяжно відкушую піцу з гострим кетчупом. Подивилася на напарника й, з легким відрижкою, видала:

— Я пам’ятаю про твою алергію на гостре і кетчуп… треба ж. Із усіх можливих варіантів тобі дісталося ЦЕ!

Гідеон уважно оглянув свій бургер. Відкусив, переконавшись, що йому не підсунули алерген:

— І скільки ти мене ще підколюватимеш?

— Поки не потрапимо в грань, де в тебе немає алергії. Або поки Патруль нас не впіймає. Обирай сам.

— Та ну тебе! — Гідеон награно скорчив невдоволене обличчя й підсунув мені каву:

— На! Виглядаєш жахливо. Ці мішки під очима вже й консилером не замажеш.

Я роблю ковток і дістаю дзеркало:

— Невже все настільки погано? — Вдивилася у відображення. Здригнулася. Проморгалася, відганяючи страшну картину жахливого недосипу.

— Гаразд, зараз знімемо номери, і ти йдеш відсипатися. Зрозуміла!

— А як же протоколи? InternalCorp з мене шкуру здере, якщо я не надішлю звіти про характеристики нечисті до понеділка!

— Я сказав: марш спати. Я сам усе заповню. Алгоритми пам’ятаю.

Подобається

#339 в Фантастика
#127 в Наукова фантастика
#474 в Молодіжна проза

Відредаговано: 17.03.2026