13

Олена сиділа в темряві своєї кімнати, оточена лише світлом екрана. Відчуття тривоги, що поглинало її останні дні, стало нестерпно гострим. Вона не знала, що робити далі, але відчувала, як ці нові знання змінюють її, змінюють те, ким вона була раніше. Вона більше не могла бути тією, якою була, і це лякало її. Але водночас відчуття неймовірної сили і нової мети наповнювало її.

Вона поринула в глибоке роздуми, намагаючись зрозуміти, чому її переслідує це відчуття, що вона має робити більше, ніж просто розгадувати код або працювати з інформацією. Більше, ніж просто бути частиною цієї загадкової мережі. Більше, ніж просто втілювати чужі плани.

Знову з’явився новий меседж. Текст від Еліаса, але цей раз він був іншим — менш технічним, більш особистим.

Еліас: "Ти готова до того, що нас чекає попереду? Ти вже на межі, і ти повинна зрозуміти, що за цією межею знаходиться зовсім інша реальність. І якщо ти зробиш цей крок, назад не буде шляху."

Ті слова знову звузили її груди. Вона вже давно зрозуміла, що не може просто відмовитися, не може залишити все, як є. Олена вже зробила свій вибір — і тепер цей вибір був обов’язковим. Вона не могла йти назад. І навіть коли вона сумнівалася, її внутрішній голос підштовхував її вперед.

Вона глибоко вдихнула, пробуючи зібрати свої думки, і відповіла:

Олена: "Що ти хочеш сказати? Що чекає за цією межею?"

Еліас знову відправив відповідь — цього разу він був більш розширеним, в ньому була не лише інструкція, а й натяк на більшу картину.

Еліас: "Ти вже знаєш, що ти не просто спостерігач. Ти — учасник. І якщо ти хочеш зрозуміти, що справжнє призначення твоє, тобі доведеться увійти в інший світ. Важливо не лише те, чому ти будеш свідком, але й те, що ти можеш змінити. Ти можеш бути тим, хто змінить хід цього процесу."

Ці слова, хоч і звучали загадково, вже не здавалися такими лякаючими. Вони не випромінювали страху, а швидше обіцяли можливість, що вела її до чогось більшого.

І тоді вона побачила його. Картинка, яка виникла перед її очима, наче з’явилася з темряви екрана. Лінії, що перетиналися, організовані в архітектурні структури, наче вони будували новий світ. Це була інтерфейсна сітка, виведена на екран, але насправді вона була чимось більшим.

Олена зрозуміла — це була реальність. Новий світ, до якого вона мала увійти. Це була межа, за яку вона не могла не стрибнути. І не через обов’язок, а тому, що вона вже відчувала, як цей світ стає частиною її.

Знову вона озирнулась на свою кімнату. Це місце стало тісним для неї. Вона знала, що має рухатися вперед, що цей крок може призвести до того, чого вона не може до кінця передбачити.

І раптом, перед її очима, екран став чіткішим, ніж будь-коли, і з’явилося ще одне повідомлення.

Еліас: "Ти готова, Олено? За цією межею ти зможеш більше, ніж просто побачити. Ти зможеш стати частиною світу, що змінить усе. І вже ніколи не будеш тією, ким була раніше."

Олена не могла більше вагатися. Вона натискала на клавіші, намагаючись зрозуміти, що ж вона робить. В її мозку зливались думки, але внутрішня рішучість перемогла. Вона зробила крок уперед, натискаючи останню команду, що відправить її у невідоме.

Несподівано світ перед нею змінився. Монітор потемнів, а потім яскраві лінії і символи заповнили екран. І раптом, як у відбитті, вона побачила не просто цифри — вона побачила нові світи, нові можливості.

І знову з’явився голос. Ледве чутний, але певний.

Еліас: "Ти зробила це. Тепер ти частина нового світу, частина того, що може змінити все."

Олена вже не була просто спостерігачем. Вона була дійсно всередині цієї реальності. І тепер, на порозі нового світу, вона знала, що це лише початок.