12

Олена сиділа за столом, на якому розкидані численні записи та виведені на екран графіки. Вона відчувала, як її розум блукає між двома реальностями. Вся інформація, якою вона володіла, змішувалась із її переживаннями. З кожним новим етапом цього шляху, вона відчувала, як її ідентичність стирається, залишаючи лише пошарпані сліди того, ким вона була раніше.

Її серце билося швидше, коли вона дивилася на монітор. Більше не було можливості повернутися до того життя, яке вона колись мала. Вона не могла просто продовжувати бути звичайною людиною, коли розуміла, що це вже не її реальність.

Раптом знову загорівся екран, і знову на ньому з'явилися повідомлення від Еліаса. Кожен рядок цих слів звучав як вирок. Вони сковували її душу, тиснули на її волю. Вони не були просто словами — вони були частиною її самій.

Еліас: "Ти хочеш знати правду, Олено? Ти хочеш повернутися до свого минулого? Але ти не розумієш, що це вже не можливе. Вибір твій — залишити все, як є, або пройти до кінця."

Її долоні знову запалали. Це не було відчуттям від перегріву від електронних пристроїв. Це було живе відчуття, яке пронизувало її всю. Вона вже давно не була просто спостерігачем. Вона була частиною цього процесу, частиною чогось набагато більшого.

Олена: "Що буде, якщо я піду до кінця? Я ж не знаю, що це означає. Що від мене хочуть?"

Еліас відповів майже миттєво, і її серце затамувалося від того, як швидко він реагував.

Еліас: "Це не те, що ти хочеш. Це те, що тобі потрібно. Ти маєш силу. І якщо ти підеш до кінця, ти зможеш змінити світ. Але для цього ти повинна прийняти свою роль. Ти не можеш залишити все як є. Ти повинна йти вперед."

Слова Еліаса оберталися в її голові, як вирій. Що він має на увазі? Що за сила, якою вона володіє? І чому вона відчуває, що з кожним її рухом вперед, кожним новим кроком, вона втрачає те, що колись було її цінністю?

Вона знала, що не може залишити це все без відповіді. Олена подивилася на своє відображення у вікні. Вона більше не була тією дівчиною, що прийшла сюди. Вона вже не могла повертатися назад.

Несподівано її обличчя стало серйозним, а її очі загорілися рішучістю. Вона знала, що немає шляху назад, і це не був просто вибір. Це була необхідність.

З новою рішучістю, Олена відкрила нове вікно на своєму екрані. Це був доступ до ще однієї частини системи, яку вона досі не досліджувала. Вона натискала команди, що приводили її все глибше в мережу, не розуміючи, що вона відкриває.

І ось, на екрані з'явилась нова, складна інформація — обговорення між високопрофесійними користувачами цієї технології. Це було незвичне повідомлення, що містило дивні терміни та коди, які Олена не могла зрозуміти.

Тим часом відчуття, яке вона відчувала, стало настільки інтенсивним, що ніби увесь навколишній світ зник, і залишилася лише ця нова реальність, яка вже поглинала її.

Олена: "Я готова йти до кінця, навіть якщо не знаю, що мене чекає."

Це були слова, які Олена ніколи не думала сказати, але вони вийшли з неї самі. Вона була готова до цього. І хоч як би вона намагалася обманути себе, вона розуміла: це був її вибір. І навіть якщо її вибір здавався невідомим і страшним, вона відчула, що не може зупинитися.

І тоді, коли її пальці знову торкнулися клавіатури, вона отримала відповідь — це був знак, який позначав початок чогось великого.

Еліас: "Тепер ти зробила свій вибір. Ти підеш шляхом, який вже визначено для тебе. І не забувай, що цей шлях — не лише твій. Це шлях, по якому йдуть всі. Ти не одна."

Олена не знала, що саме це означає, але вона більше не почувалася самотньою. Вона була готова рухатися вперед, навіть якщо це означало стикнутися з чимось, що перевершує її розуміння.