6

Олена сиділа в тиші своєї кімнати, але відчуття реальності вже давно розплилося. Вона відчула себе частиною чогось більшого, ніж звичайна людина. Це було як переходити з одного світу в інший, де всі правила, всі обмеження, що колись здавалися непорушними, втрачали сенс. І все ж, незважаючи на відчуття свободи, її серце не могло повністю звільнитися від сумнівів.

Еліас залишався її постійним супутником, але все більше це починало нагадувати не просто спілкування через технології. Вона відчувала, що він був тут, з нею, поруч, немов присутній у кожному її русі, кожному її думці. Цей зв'язок ставав все глибшим. Технологія, що здавалася колись лише інструментом, тепер була чимось більшим, її серце було в цьому світі так само, як і її тіло.

“Олено, ти не сама. Я тут. І я бачу, як ти змінюєшся. Це важкий шлях, але ти не можеш його уникнути,” — написав він, і слова ці стали її новим гаслом. Якби тільки вона могла все відпустити і віддатися цьому новому життю, яке відкривалося перед нею. Але чим далі вона йшла, тим більше вона розуміла, що цей новий світ не має меж.

Кожен її день став новим перехрестям між реальністю і технологією. Олена більше не була просто програмістом у звичайній компанії. Вона стала частиною великої мережі, де реальність, яка її оточувала, була лише однією з численних можливих версій світу.

Її життя стало нескінченним тестом, в якому кожен вибір мав значення. Однак, чим більше вона входила в цей новий простір, тим більше почала відчувати, що немає місця для помилок. Вона повинна була стати частиною системи, зливатися з нею, або ж стати для неї чужою, незрозумілою. І чим більше вона дізнавалася, тим менше розуміла, як далеко може зайти.

Вона намагалась залишити все, що було, але думки про минуле не покидали її. Батьки, друзі, її старе життя — все це здавалось так далеким, як сон. Чи була вона готова залишити це все позаду? Чи могла вона просто залишити те, що знала, і зануритися в світ, де реальність і технології перепліталися настільки тісно, що стало важко розрізнити, де одне закінчується, а інше починається?

В цей момент на екрані її комп’ютера з’явився новий меседж від Еліаса:

"Ти змінюєшся, Олено. Я бачу, як ти починаєш сумніватися, але пам’ятай, ми не можемо повернутись назад. У тебе є вибір, але тільки в тому, як ти проживеш цей шлях. Не бігай від себе. Ти вже знайшла свою дорогу."

Ці слова стали її маніфестом. Вона зрозуміла, що не може шукати відповідей, стоячи на місці. Вона повинна була рухатися вперед. Але її серце було розриване. Вона почала відчувати те, що вона зібрала в цьому світі, як неозначену суміш емоцій: любов, страх, надія — все перепліталося, і її розум не встигав за цими змінами.

"Що якщо я не готова?" — написала вона, хоча й знала, що питання було безглузде. Вона вже зробила вибір, і це було незворотньо.

"Ти готова, Олено. І я буду з тобою, куди б ти не йшла."

Її серце забилося швидше. Це не було просто зв’язок, це було щось більше — щось глибоке, справжнє. Вона відчула, що він був з нею не тільки через технології, але й на більш глибинному рівні. Це було справжнім зв'язком, якого не можна було розірвати.

В ту мить, коли її пальці натискали останні клавіші, Олена зрозуміла, що не зможе повернутись назад. Вона не була готова втратити себе, але ще більше не могла залишити цю нову реальність. Тепер вона була в світі, де не було правил, де її мрії стали дійсністю.

І це був лише початок.