Розділ 11. Аварія

Літак, який відправляється до Мадриду, літав спокійно, і йому нічого не загрожує перед дорогою. Було спокійно, тихо, адже усі світові війни минули вже у попередніх століттях. Повітря було свіже, летіли птахи. Небо, як на заході. І Леон також до сих пір дрімає, незважаючи на те, що може раптом відбутися. Але не в цей час, коли літак відправляється у небезпеку. Але яку? Зараз дізнаємося.

Якби не відбулося нічого поганого, Леон спокійно собі дрімав, але тільки не для того, щоб... На літаку хтось приземлився? Але хто? Як раз гуркіт, який лунався згори, злякав усіх пасажирів й навіть жінку, яка сиділа поруч з Леоном.

— Га? Що це було? — незрозумів Леон, коли прокинувся. Він дивно дивився у сторони, аж поки не почув зловісний голос:

— Ва-ха-ха-ха-ха!!! Так, так!!! Ну, нарешті!!! СВОБОДА!!! Я нарешті вільний як птах, і мене ніхто не зупине у тому, щоб вкрасти всю силу енергії у цьому літаку!

Це капець. Повний капець! Не тільки який капець, а ще й повнішінькій капець! Шокований капець! Та ще й загрозливий капець! Це злякало усіх пасажирів, окрім Леона та жінки, які вкрай здивувалися цьому знайомому голосу.

— Я десь чув такий голос, — згадував Леон.

— Я також, — згадувала жінка. — Такий знайомий голос, який належить...

І разом з Леоном крикнула:

— Суперзлодію Викрадачу Енергії!

І справді: усі про це вже дізналися, і пілоти повідомили пасажирів про небезпеку:

— Увага! На нас приземлився суперзлодій Викрадач Енергії. Якщо він вкраде усю енергію з літака, то нам краще тікати звідси, ніж залишатися тут просто так. Беріть негайно парашути.

І робо-рука протягнула усім парашути, після чого, Леон запитав:

— І що буде з літаком, як з нього всю енергію вкрадуть?

Викрадач Енергії активізував у той час свої суперсили:

— Зараз я протру свої руки, і почну активізацію своєї сили!

Це вже небезпечно, ніж щось безпечне. Тому, жінка сканувала увесь літак за допомогою електронних окуляр, та підтвердила:

— За моїми даними, якщо з літака вкрадуть усю енергію, то ми впадемо, і можемо вкрай загинути.

— Справді?! — здивувався Леон, почувши це уперше.

— Аякже, — відповіла жінка. — Стовідсотків доведено пілотами.

Викрадач Енергії активізував свої сили, і нарешті сказав:

— Час настав! — але він не встиг й зробити цього, бо у цей час звідкілясь з'явилася поліція:

— Стояти, Викрадачу Енергії! А ні руш! Негайно опустіть руки, інакше ми почнемо стріляти у вас!

Викрадач Енергії трохи злякався, і здався:

— Гаразд, здаюся! Але спочатку... — і він вирішив набрехати поліцейським, показавши пальцем вперед: — Що?! Що це там у далечіні?!

— Де? — здивовано подивилися поліцейські у сторону, і нічого не побачили, окрім птахів.

Це була брехня Викрадача Енергії. Він протер руки, стовідсотково активізував свої сили, і руками вхопився за літак, у якого почав відбирати усю енергію. Тепер, це реальний капець!

У кабіні, де сиділи перелякані пасажири, з'явився телевізор, і бот, у якому він транслювався, повідомив:

— Увага, шановні пасажири: наблизилась небезпека, крадуть енергію літака. Беріть свої парашути, і негайно вирушайте на... — він не встиг договорити, коли телевізор вимкнувся, і літак почав нахилятися. Уся енергія з літака вичерпана! Навіть Викрадач Енергії посміявся з цього:

— Ва-ха-ха-ха-ха! Бійтеся, пасажири! Вас ніхто тепер не врятує! А тепер, наздоженіть мене! — крикнув він поліцейським, і кудись стрибнув.

— Стояти! Вам нікуди тікати! — крикнули гнівно поліцейські, і вони полетіли за цим суперзлодієм кудись далі. А літак потихеньку нахилявся й нахилявся, аж поки пілоти не повідомили про те, що час вшиватися звідси.

— Це шок якийсь, а не маскарад! — признався Леон. — Тепер, ми не долетимо до Мадриду!

— Ви праві: не долетимо, бо вичерпана уся енергія з літака, тому впадемо і розіб'ємося, — підтвердила жінка, і коли пілоти сказали, щоб усі негайно зістрибували з літака, жінка сказала наостанок Леону: — Думаю, настав час вшиватися звідси.

Усі пасажири ширингою стрибали з літака та запускали парашути. Один дід, який бажав стрибнути з шаленої висоти, радісно сказав:

— Зараз я стрибну, і знову стану молодим! — і стрибнув..., — Ю-ху! — ...аж поки випадково не затягнув за ручку та не почав спокійно спускатися на парашуті.

— От, твоя лиса голова! — поскаржився він. — І чому мені завжди не щастить?! — і він побачив, як на нього з усієї швидкості летить ще один літак, який... Збив його! Це шокувало Леона та жінку, які побачили це на власних очах. Вони як раз були останніми у черзі стрибку з небезпеки.

— Не гаймо часу! Пора стрибати! — сказала жінка. З цим погодився й Леон.

Жінка побігла уперед стрибати, але раптом зупинилася, і запитала Леона:

— Можливо, ви стрибнете першим, молодий чоловіче?

— Ні, стрибайте ви першими! — махнув руками Леон. — Я останнім стрибну.

— Ви впевнені? — почала хвилюватися жінка. — Давайте спочатку я, а потім ви. Добре?

— Та ні! — усе одно відмовляв Леон. — Стрибайте першими.

— Але... — хотіла щось сказати жінка, але Леон взяв за своє:

— Годі! У нас немає часу на розмови! Зараз літак розіб'ється, якщо ми вчасно не втечемо звідси! Вибирайте: смерть або життя!

Жінка почала задумуватися: чи правду каже Леон, якщо літак вже нахиляється у вигляді ракети? Тому, вона погодилася на те, що стрибне першою, та як стрибнула, так й крикнула Леонові:

— Стрибайте! — і її парашут розпустився.

Леон був вже готовий заради свого життя стрибнути, але не встиг він цього зробити, як тільки літак дуже сильно нахилився, і Леон впав знову у кабіну літака, де за ним зачинилися й вхідні двері.

— О, ні! Трясця! — крикнув Леон. — Ненавиджу цей день! — він гримнув дверцятами до кабіну пілотів, і впав туди прямо лицем на скло. Він ледве не розквасив свого носа.

— Ох, як боляче... — і він побачив перед собою землю, на які виднілася вулиця з домівками, та на якій майже не їздять машини, оскільки це було село. Леон, коли побачив що зараз літак з усіх сил зіткнеться із землею, він ойкнув й поскаржився: