Розділ 4. Знову на вечірці

Коли Леон дійшов до бару, він знову зустрівся з друзями, які стояли на порозі, очікуючи на його підхід. Тільки-но вони побачили Леона, як Альберт вже встиг покрутити пальцем біля вискаленого годинника на своєму зап'ясті.

— Леоне, ти думаєш, що ми тебе тут чекали цілу вічність? — запитав Альберт з легкою насмішкою.

Леон, щоб не було ніяких притензій до цього, вирішив вигадати цю причину, чому він йшов пішки, а не їхав на літаючому автобусі. Він посміхнувся і відповів:

— Ви не повірите, але я запізнився на літаючий автобус. Тільки-но я побачив його, так сразу побіг до нього, але він вже полетів, і я йшов до бару пішки. Потім, по дорозі до бару, я пішов до магазину, де випив літаючої кави, а там, я злетів прямо до неба!

— Шкода, що ти запізнився на літаючий автобус, — пожалів його Фрідріх.

— Зачекай... Тобто, ти хочеш сказати, що ти летів сюди? — запитав Вільгельм здивовано.

— Точно так! Я злітав з неба, як справжній супергерой, — відповів Леон з посмішкою на обличчі.

Друзі почали сміятися, думаючи, що Леон жартує. Але вони знали, що у нього завжди були незвичайні історії, де іноді навіть важко відрізнити правду від фантазії.

— Добре, жартівнику! — сказав Леону Альберт. — Твоє взяла! Ходімо до бару, будемо розповідати різні історії зі шкільних років та пити енергійну каву!

Леон та його друзі увійшли до бару. Музика гучно грала, пронизуючи їх кожною нотою. Звуки техно-музики викликали в них енергію та бажання танцювати.

Сівши за стіл, друзі почали ділитися пригодами зі шкільних років. Альберт весело розповідав про свої витівки у класі, Вільгельм ділився пригодами з футбольного поля, а Фрідріх згадував свої незвичайні винаходи.

— Пам'ятаєте, як ми зламали шкільний комп'ютер, коли спробували встановити на нього свій власний операційний систему? — сказав Альберт, сміючись. — Директор так розлютився, що ми майже отримали довічне відсторонення від комп'ютерів!

— Так! А ви пам'ятаєте, як я випадково наступив на ногу своєму найкращому другові? — сказав Вільгельм, ледве не сміючись. — Тільки футбольний м'яч буцнули, і я побіг, так й випадково наступив на ногу своєму найкращому другові Роберту! Він дав мені таких кулаків, що й сам вчитель послав його одразу до директора, коли побачив це!

— А я пам'ятаю, як я виготовляв свої незвичайні винаходи, — розповідав Фрідріх. — Першим приладом, який я сконструював у двадцять років, це була руко-пічка. Люди, які готували електропічці, могли запросто подавати їжу цьому роботу, щоб він сам готував їжу та подавав її на стіл без обмежень.

— Цікаво, а твій винахід комусь подобався? — запитав його Альберт.

— Так, — відповів Фрідріх. — Моєму дядьку подобалося. Він так зрадів цьому винаходу, що він його продемонстрував у фабриці з виготовлення електроприладів! Усі цьому здивувалися, і з тих пір, вони продаються у магазинах техніки та виготовляються на фабриці електроприладів. Руко-пічки стали дуже популярними за останні роки.

— Чудово, що твій перший прилад став таким популярним серед нашого міста! — зрадів Вільгельм.

— І кожному не треба скаржитися на те, що ти готуєш і не відпочиваєш! — сказав зі сміхом Альберт. — Ця руко-пічка сама тобі наготує цю їжу без обмежень! Може, ти нам щось розкажеш, Леоне? — звернувся він до нього.

Леон спочатку не хотів розповідати про його випадковість з ШІ чат-ботом, який його дуже розлютив. Але він не наважився, і почав це розповідати:

— Ну, добре. Розповім вам про те, що сталося зі мною сьогодні. Коли я поснідав, мені хтось подзвонив. Я спочатку подумав, що це мої батьки дзвонять спитати, чи у мене все добре, але у трубку вийшов той самий штучний інтелект з додатку Poe. Він мене запитав, чи можу я його запитати. Йому, мабуть, було нудно! І я ж сказав, що йому потрібно саме запитати. Він попросив, щоб ми зустрілися на комп'ютері, і я ввімкнув його. Зустрів того чат-бота, який мені першим подзвонив, і я запитав, коли буде кінець світу. Він каже, що ніхто про це не знає, і що треба вірити у це майбутнє, бо невідомо, що буде далі! Уявляєте? Ну, я на нього трохи поскаржився, і після цього, у мене не залишилося ніяких слів, що до нього сказати.

— Гм... Сумніваюся тобі, Леоне, — пожалів його Альберт.

— Але, не хвилюйся! — підбадьорював Фрідріх. — Це ж лише випадковість! Таке іноді буває, коли роботам набридло сидіти на самоті вдома без цікавості.

— Розумію вас, друзі, — зітхнув Леон. — Давайте краще розповідати історії далі.

Леон та його друзі продовжували розповідати історії про шкільні роки. Всі сміялися, насолоджуючись спогадами про безтурботні шкільні роки та невинні витівки. Техно-музика надихала їх на безкінечні танці та відчуття свободи.

— Давайте краще підемо тусити під музику! — запропонував Альберт.

— Так, буде весело! — погодилися Вільгельм й Фрідріх, піднімаючи кулаки угору.

— Добре, ходімо, — погодився Леон. — Можливо, там я збадьоруся.

І вони пішли на тусовку. Техно-музика звучала так витончено, так весело! Неможливо встояти на одному місці без танців під техно-музику. Кожний насолоджувався цим моментом, щоб не забути цю шалену вечірку раз і назавжди. Тому, Леон та його друзі пили енергійну каву, теревенили що попало, та насолоджувалися мелодійними ударами техно-музики.

— Що ж, друзі, а ми добре зарядилися! — сказав з радістю Леон, випиваючи до дна енергійну каву.

Така вечірка продовжувалася аж до опівночі, адже енергійна кава не давала змоги заснути хоч на хвилинку без сну на чотири-п'ять годин.

Після кількох годин веселощів і незабутніх танців, Леон відчував, що його сили почали йти на спад. Він зрозумів, що настав час повернутися додому.

Попрощавшись з друзьями, Леон покинув бар і відправився вдома. Його кроки були незвичайно незграбними, а посмішка на обличчі засвідчувала, що він був не тільки задоволений, але й трохи втомлений.

Повернувшись до своєї квартири, увесь п'яний та виснажений, Леон увійшов у спальню, де його вже чекала затишна та затемнена кімната. Він швидко злігся на ліжко прямо в своїй одежі, як виснажений ведмідь, готовий впасти в глибокий сон. Хропіння Леона наповнило кімнату, нагадуючи звуки ведмежої берлоги. Він миттєво занурився в світ снів, де відбувалися неймовірні пригоди та зухвалі витівки.