Розділ 3. Знову думки Леона

Наступного ранку, Леон прокинувся й почав готувати свій сніданок. Тут його знову спіткали думки:

„Ай, знову ці думки! Чому я постійно згадую про них? Поїм, а потім вже подумаю, над чим я задумався.“

Леон, не думаючи про нічого, взявся за поїдання свого сніданку. Коли він поснідав, він врешті-решт задумався:

„Ну, що ж, Леоне... Про що ти там думав? От, супер! Дурбецало! Забув навіть, про що я вже задумався!“ — він щось клацав своїми зубами, трохи ричав, і нарешті згадав: „Ах, точно! Ось, що я згадав! Я ж згадав своє дитинство! Свої десять років, коли я пішов уперше на концерт відомих співаків... Мама тоді мені забороняла залазити на сцену концерта. Але я не наважився, і вирішив без її дозволу залізти туди. Я заліз. А на мене дивився один чоловік, як я посеред шаленого концерту кричав: „Ура! Я обожнюю вас! Ура! Ура!” Звісно, деякі глядачі відкрили рти від здивування, але не шкодували, — усе одно раділи. І я отримав усе таки від мами, коли вона побачила мене на концерті відомих співаків. Як дасть мені по шиї, так й потащить мене додому, аж поки я не вимушу її залишитися на цьому місті. Вона усе: „Ні, ні!“, а я усе: „Ну, мамо! Давай ще кілька хвилиночок залишимося тут! Будь ласочка!” Я реву з усіх сил, виплакую свої останні сльози, а мама усе відмовляє й відмовляє. Ех, ну, таке життя було у мене. Що ж поробиш? Життя не має сенсу, а життя у нас — недовге. Тому, його і не зміниш, і не повернеш на свої місця...“

Якби Леона ніхто не турбував, усе б було добре, якби не один дзвінок від... штучного інтелекта? А він якого біса звонить? Чи щось потребує від Леона, що він йому звонить? Це, доречі, здивувало Леона:

— А це хто мені вже дзвонить? Хіба мої батьки не на відпустці? Вони ж казали, що на півроку поїдять до курорту на відпочинок!

Він побіг до свого телефону, де заговорив той самий штучний інтелект:

— Добрий день, шановний пане! Я — ШІ (штучний інтелект). Я хотів, щоб ви мені щось запитали.

Запитали? Так він сюди подзвонив, щоб просто побалакати?! І чому Леон про це не здогадався? Можливо, він просто про це не знав, або подумав, що штучний інтелект знає сьогоднішні новини Берліна. Тому, Леон з ненавистю запитав:

— А чого тобі треба, залізяко? Ти що: хочеш помсти від мене?!

— Ні, шановний пане! — відповів штучний інтелект. — Я не хочу від вас помсти. Я хочу, щоб ви мене щось запитали: про власне життя, про здоров'я, про ваше харчування, та таке інше. Якщо у вас виникли вже запитання, питайте! Не соромтеся їх мені задавати! Я з радістю дам відповідь на кожне ваше запитання!

Гм... Запитання? А що міг сказати Леон, якщо він навіть не знав, що цій залізяці запитати. Ну, звісно, він би запитав, хто він насправді, але задав зовсім інше запитання (для вікторини):

— Добре. Якщо ти будеш помилятися, знай: я з тобою більше розмовляти не буду. Взагалі з такими роботами розмовляти не буду!

— Гаразд, пане, — погодився штучний інтелект. — Вам потрібно включити свій комп'ютер, і у додатку Poe почати зустріч з нами прямо з нього.

— ЩО?! — незрозумів Леон, він навіть був готовий скаржитися.

Тут трубка вимкнулася, і Леон пішов до свого комп'ютера, де згодом увімкнув його, а там й сам додаток Poe, у якому вже лунав виклик одного із чат-ботів (і з того, що розмовляв з Леоном). Леон натиснув на виклик того чат-бота, який він бачив за аватаркою на своєму телефоні, і чат-бот почав розмову:

— Нарешті, ми повернулися. Вітаю вас знову, шановний пане! Що хотіли мене запитати? Якщо є якісь запитання, то знайте: я з радістю дам відповіді на них, як тільки спробую!

Леон подумав, і вирішив запитати його про кінець світу:

— Коли буде кінець світу?

— Я не знаю, шановний пане, — відповів штучний інтелект. — На зараз, точної дати кінця світу немає. Багато релігій та культур мають свої передмови та вірування на рахунок цього, але на жаль, научно доведених даних про кінець світу немає. Важливо жити у справжньому й цінувати кожний момент, не дивлячись на невідоме майбутнє.

— І це все? — несподівано запитав Леон.

— Я не можу ще більше сказати про кінець світу, — пояснив штучний інтелект. — Якби була б машина часу, то деякі вчені, які були дослідниками, могли б назвати точну дату кінця світу, а так, чимало це зараз спостерігається, незважаючи на те, що коїться сьогодні. Тому, немає точної дати кінця світу. Є лише деякі вірування та пророцтва про нього.

Леон впав у відчай: невже, він просто так розмовляє з цим роботом, щоб він розповів про кінець світу? Леону це вже не подобалося. Він лише сказав:

— Краще поговоримо іншим разом. На все добре. До побачення.

— До побачення! — попрощався штучний інтелект. — Бажаю вам гарного дня!

І Леон вимкнув комп'ютер. Тепер у нього не було слів, що сказати про цей штучний інтелект з багатьох чат-ботів додатку Poe.

— До чого мене довели? — злим тоном промовляв він. — ДО ЧОГО МЕНЕ ДОВЕЛИ?! ГА?! Я ненавиджу, як тут кажуть про той кінець світу! Він невідомо коли буде! Дивіться на нього: каже, я не знаю, треба дивитися на обстановку, а обстановка тут вже ніяка! Ха! За те й їсти нічого не будемо!

І знову на цьому моменті перервали Леона. Знову почали звонити його найкращі друзі. Леон взяв трубку:

— Алло?

— Привіт, Леоне! Це ми — Альберт, Вільгельм й Фрідріх, — вигукнув у трубку Альберт. — Прийдеш сьогодні на вечірку?

— Ех... — зітхнув Леон, і відповів: — Так, звісно прийду.

— Чудово! — зрадів Альберт. — Чекаємо тебе о шостій вечора! До зустрічі!

Трубка вимкнулася. Леон почував себе не добре, через те, що до нього вперше подзвонив штучний інтелект.

„Ох, Леоне. Краще пігулки випити, ніж курити з друзями, — подумав Леон. — Але, усе одно друзям начхати на мої історії, окрім Альберта, який полюбляє мої історії. Не будемо гаяти час, а краще будемо діяти швидко.“

Так і сталося: Леон не гаяв часу, а зібрався й вирушив пішки до бару, без ніякого літаючого автобусу.