-- А ти технар чи гумонітарій?
Здавалося, навіть руді вихрі дивились на мене запитально. Я застогнала і кинула в Любов одну з маленьких подушечок.
-- Я все розумію, але тобі-то навіщо це знати?!
-- Ем... - рижик знітився і розсіяно підтягнув до себе одну з числених подушечок: Ну розумієш, так я чіткіше зрозумію хто ти і зможу, можливо, допомогти тобі в коханні.
-- Любий Любов, - я скривилася, сказавши це, і збилася на буркотіння: хто взалі придумав тобі ім`я... Так-ось, любий, мені лише 16 і я не бачу жодної причини на те, щоб закохуватися.
-- Ти не розумієш! Тобі 16! Перше кохання, перші побачення, перші помилки.
-- Зайспокойся, в тебе зараз пара з вух піде.
Цього разу подушка полетіла в мене.
-- Ти ведеш себе неправильно!
-- А в тебе з волосся ріжки вилізли.
-- Що?!- хлопець моментально підлетів з підлоги до дзеркала,- Немає! Це несмішно.
-- Не бурчи. І взагалі, що ти хотів? В мене любов - хлопець.
-- Ех-х... Спроба провалилася, ти неможлива,
-- Сказала Любов чоловічого роду,- я примружилась і з-під вій подивилася на нього: Мир?
-- Мир. Тістечка?
-- А давай!
Звичайно, на цьому історія не закінчилася, але зараз я буду сидіти в кімнаті, у середині серця, і дивитись кіно з тістечками.
З любов`ю для вас ; *
Відредаговано: 06.04.2020