Тебе звільнено, люба

1. "За твою нову роботу!"

  Беру тоненький папірець до рук і вдихаю аромат запашних парфумів, якими щойно збризнула продавчиня великого торговельного центру. М-м-м… Персик, мускус, троянда і жасмин - ідеальна комбінація. 

  Я сьогодні отримала зарплатню й вже б придбала б ці чарівні парфуми, але розумію, що тепер варто притримати грошенята. На це була причина - я втратила роботу. 

   От щойно забрала всі речі з робочого місця, закинула у свою лялечку - так називаю свій шевроле кольору морської хвилі - і от прийшла сюди, щоб ще раз вдихнути парфуми своєї мрії. Вони ж коштують пів окладу.

  Стискаю у руці флакон з надписом «Beauti&Sexy» - і розумію, що не бути мені ні б’юті, ні сексі. Засмучуюся. Невже доведеться знову їх залишити на полиці? 

   Ні-і-і! Відіслала все якнайдалі та таки придбала. Ніколи не любила собі відмовляти. Вийшла надвір до стоянки та як окропила себе. Хай всі знають, які в мене крутезні парфуми! Так хоч настрій трохи з‘явився.

  До речі, звільнилася не сама. Мій офіс перестає працювати на віки вічні. І це так сумно, бо моя посада секретаря мене навіть дуже влаштовувала. І колектив приємний, і платили непогано, і дирекція не довбала мізки. А все розвалилося того, що директора не поділили, так сказати, владу. Один з них - впертий козел все зіпсував, бо хотів все контролювати, а іншого - адекватного - це вже давно дратувало. 

  Той, що останній - це був мій безпосередній бос Максим Олегович. За ним всі дівчата та жінки офісу сохли. Ще б пак! Симпатичний, при грошах, розумний 35-річний чоловік. А найголовніше - самотній. Ніхто не розумів, як такий чоловік досі не вступив у стосунки. Навіть ходили чутки, що він - гей. Та як на мене - це повна маячня.        

   Одного разу навіть спеціально розщепила гудзики на блузі, демонструючи свої пишні форми, і він туди таки кинув погляд. Навіть не раз. Та це була єдина його увага в мій бік. Ніколи не вміла завойовувати такий успішних чоловіків, все сподівалася, що самі до мене прийдуть. Ага, зараз!

   Вже мала раніше двоє невдалих стосунків. Обидва рази чоловіки спочатку поводилися ввічливо, турботливо, а тоді їхньої уваги мені все діставалося менше і менше. Поки взагалі не доперла, що то не кохання. А останній, як виявилося пізніше, ще й зраджував. Було образливо, але насправді жодного з них не любила так сильно, щоб аж до мурах. 

  Коли добралася у свою власну однокімнатну квартиру, яку придбала сама на ті кошти, які заробила в цьому офісі, встала перед дзеркалом.

  Ну, чому так не щастить? Не розуміла. Я ж наче була нічогенькою. Завжди дбала про свій зовнішній вигляд. Роздивляюся власне відображення. Гарно нафарбована, пристойно одягнена, вийшла обличчям, локони на довгому волоссі, які досі не розпалися за цілий день, струнка, привабливі форми (вже рік як пітніла в тренажерному залі). Таким як я мало б щастити! А в результаті ні стосунків, ні роботи. От і буду їсти лише щосуботи, коли приїжджає мати в гості й привозить багато домашньої їжі. Зітхаю.

***

Під вечір занурилася по шию в гарячу ванну, щоб розслабитися. Взяла в одну руку наповнений келих червоним вином, в іншу мобільний, щоб поскаржитися подрузі Маринці на своє безсенсове життя. А вона ще й зайнята була, то домовилися зустрітися в улюбленому барі через годинку. 

   І от як прийшов час, підходжу до величезного клубу «Монако» й заходжу в наступні двері цієї будівлі, де був бар. Всередині не надто людно, бо будній день. Світло приємно приглушене, грає швидка музика, на стінах світиться ілюмінація. 

-Мілано! - гукає Марина, яка сидить за барною стійкою з коктейлем у руках.

-Ти хоч би мене зачекала, - показую поглядом на її оранжевий напій.

  Подруга ледь посміхнулася й попрохала бармена повторити замовлення особисто для мене.

-Сьогодні я економна, - одразу попередила, - бо залишилася без роботи.

  Маринка вип‘яла очі й привідкрила рот від здивування.

-Ти що, серйозно? Оце новина! Тоді сьогодні я тебе пригощатиму, а ти розповідай… розповідай все швидше. 

  І я почала свою розповідь. А вона так слухала, наче переказую якесь цікавенне ток-шоу. Добре мати таку подругу, хоч виговорити можна.

-То що ж ми витрачаємо час? - несподівано запитала Маринка. - Треба терміново знайти тобі роботу, щоб наступного разу в барі ти за нас платила. 

   Її трохи рознесло від спиртного, тож тепер жартів буде не мало. Ми не часто так сидимо, але сьогодні я створила привід.

  Подруга дістала мобільний і почала переглядати вакансії в Києві. Добре, що наше місто таке велике - є з чого вибирати. Я теж дістала мобільний і почала рискати на сайтах, де пропонували роботу. І тільки одна організація дійсно зацікавила. Вона називалася «Global QW holding». Солідна така, тож там могли б достойно оплатити мою роботу. 

  Я ж була не звичайна секретутка, зовсім ні. Закінчила Вище училище й старанно виконувала всі зобов‘язання, інколи навіть й додаткову роботу. 

-Завтра піду туди, - показала пальцем у свій телефон.

   Маринка заглянула.

-Ого! Туди не так просто потрапити, - запевнила мене.

   Я розчаровано поглянула на подругу, стиснувши губи. Їй навіть стало ніяково.

-Ну, за твою нову роботу! - Марина підняла келих, виправляючись. - А тепер ще ходімо потанцюємо в клуб, щоб остаточно витрусити все непотрібне з твоєї голівоньки. Завтра розпочнеш усе спочатку! Нова робота - нове життя!

  Отака промова мені вже зайшла. Випили напій до кінця - й побігли танцювати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше