Тебе не може не бути...

Як ти?

Ступивши на самий краєчок неба,
Де вічність змагається з часом,
Зорячи як з Кеєм танцює Феба,
В твій простір мчуся Пегасом.

Як ти? Чи добре себе почуваєш?
Чи готує хтось каву щоранку?
З посмішкою очі свої відкриваєш,
Прокидаючись на світанку?

Цікаво... За кого в футбол вболіваєш -
Криштіано чи все ж може Мессі?
Або взагалі на спорт не зважаєш?
Й мистецтвом займаєшся в стресі.

А книги які ти на ніч читаєш -
Ремарка чи Стівена Кінга?
Бодлера віршів збірку гортаєш
Чи праці відомого Юнга?

В куточки твоєї душі заглянути
Бажала б... й до дна все пізнати,
Та поки не зв'язані долі канатом
Хотіла б лишень тільки знати.

Що кожного дня ти - щасливий,
Кохаєш - до шуму крові,
Що мрієш й струмуєш до цілей,
Друзі - кремінь, а не паперові.

Промені сонця, які яскрять очі,
Хтось прикриє своєю долонею.
Що є до кого прийти серед ночі,
Прихилитися до плеча скронею.

І навіть, якщо ніколи не стрінемось -
Наповнюй життя аж до краю!
І щоб не сталося - в радості й в горі -
Знай... я руку твою тримаю...

Подобається

#3966 в Різне
#1040 в Поезія

Відредаговано: 04.10.2020