Тебе не може не бути...

Зорі на даху

Коли цинічний світ наступає на п'яти,
І душить в обіймах колючих щосили -
Ми тікаємо  з роботи раніше - о п'ятій
Туди, де буденності знайти нас не сила.

Спочатку блукаємо міста путивлями,
Вивчаєм стрітарт та величні мурали,
Вражаємось вкотре старими будівлями,
Що велич столітть в себе увібрали.

Та тільки-но вийде Велика Ведмедиця
На променад свій Чумацьким Шляхом -
Картата ковдра, вино... ніч-союзниця
Засіє ясними зорями небо над дахом.

У нОчі такі - час на мить зупиняється,
Викидує нас з  усіх рамок і просторів.
І ми обійнявшись, за руки тримаючись,
Рушаємо в зоряну подорож космосом.

В коханні - від прози життя порятунок,
В почуттях, що гріють світ скам'янілий,
Як пристрасний, нічний поцілунок...
Терпкий... багряним вином сп'янілий.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше