Тебе не може не бути...

Доторкнутись до неба...

Я сьогодні прокинулась пізно,
Лиш вчула як грюкнув дверима
Крізь сон усміхнулась рАйдужно,
Зачувши той брязкіт ключима .

За мить, вже качаюсь по пОстілі,
Вдихаючи запах твій підсвідомо.
Ми для всіх - незнайомі постаті,
Що знайшли грааль несвідомо.

Вмощусь на край ліжка маніжно,
Вбираючи сну останні краплини,
Підмигну твоєму фото вальяжно
Й занурюся носом в жоржини.

Час зайнятись своїми справами,
Віддано в будні пірнути алегро,
Залити світ яскравими барвами,
Як прекрасні пейзажі Палермо.

І як в гарно написаному романі -
Ввечері знову все буде як треба -
Поряд ти й ми по вуха закохані -
Відчуття "дотокнутись до неба".

Подобається

#3963 в Різне
#1042 в Поезія

Відредаговано: 04.10.2020