Тебе не може не бути...

Надихаюсь тобою

Буває, прокинуся серед ночі,
Ніч стягує сон, мов серпанок.
Не можу від тебе відвести очі
Доки вогнем запалає світанок.

Закарбовую ревно, по-трошку,
Серцю риси обличчя знайомі.
Кожну ямочку, кожну зморшку,
Шрами всі - мені лиш відомі.

Як шкідливе дівча, підглядаю
Коли голишся ти зпозаранку.
Насмішливий погляд піймаю
Й в обійми захопиш, як бранку.

ЗазвичАй, пов'язати краватку
Полюбляю, майстерно щоднини.
Поцілунок дарую на згадку,
Й чашку кави в останні хвилини.

І так хороше ввечері стрітися
Біля входу старої альтанки.
За день враженнями поділитися
І зіркИ розглядать до світанку.

Як чудово разОм прокидатися,
Додивлятись один на двох сон.
В ритмі серця твого цілуватися,
Що звучить з моїм в унісон.

Не впиняю тобою надихАтися,
Прагну в пам'ять тебе увібрати
Щоб ще сотні раз закохатися...
Аби, навіть, в кінці пам'ятати...

Подобається

#3969 в Різне
#1041 в Поезія

Відредаговано: 04.10.2020