Я обожнюю наші побачення,
Насолоджуюсь ними всюди
І зовсім не має значення,
Що про нас подумають люди.
Люблю споглядати тебе на розі
Біля улюбленої кав'ярні,
Коли розглядуєш по дорозі
Вітрини старого кафе і книгарні.
Забачивши мене - всміхаєшся,
Провокуєш в очах блискітки.
Із останніх сил тримаєшся
Щоб в обіймах мене не стиснути.
Щоразу - як вперше, заходимо -
Повітря іскриться вольтАми.
Через себе той струм проводимо,
Неначе стальними дротами.
І щоранку разом прокидаючись,
Пам'ятаю як бУла щаслива
В тій кав'ярні, за руки тримаючись,
Коли тебе я, нарешті, зустріла.
Відредаговано: 04.10.2020