Тебе не може не бути...

Побачення

Я обожнюю наші побачення,
Насолоджуюсь ними всюди
І зовсім не має значення,
Що про нас подумають люди.

Люблю споглядати тебе на розі
Біля улюбленої кав'ярні,
Коли розглядуєш по дорозі
Вітрини старого кафе і книгарні.

Забачивши мене - всміхаєшся,
Провокуєш в очах блискітки.
Із останніх сил тримаєшся
Щоб в обіймах мене не стиснути.

Щоразу - як вперше, заходимо -
Повітря іскриться вольтАми.
Через себе той струм проводимо,
Неначе стальними дротами.

І щоранку разом прокидаючись,
Пам'ятаю як бУла щаслива
В тій кав'ярні, за руки тримаючись,
Коли тебе я, нарешті, зустріла.

Подобається

#3969 в Різне
#1041 в Поезія

Відредаговано: 04.10.2020