Глава 5

Батько і Каріна збиралися на виступ симфонічного оркестру у Базиліці.

Коли десь через півтори години Ліза вбігла у вітальню - почервоніла, з усмішкою, яка так і не хотіла покидати її губ, і з блискучими очима, батько роззявив рот від подиву. Зла мачуха проникливо посміхнулася. Від цієї взагалі важко було щось приховати.

Даремно Ліза годину просиділа в кафетерії, відчуваючи знову і знову солодкі припливи захоплення та ейфорії, намагаючись розібратися з ними та не малювати в уяві картини, які не мали права на існування.

Що спільного у неї з таким чоловіком, який ще й старший як мінімум на десять років? З тим, хто дивиться на неї, як удав на зайченя, змушуючи втрачати голову та відчуття землі під ногами? Та ще – як сам сказав – розпещеним суспільством гарних жінок? Навряд чи вони з моделями лише фотосесією займаються.

Розуміла, що це якось неправильно… Підозріло. Швидко. Що ймовірність того, що так швидко зацікавила розкішного чоловіка, мінімальна. А може, все як має бути? І до біса мати, яка навішала їй хибних комплексів і звалила на захід сонця.

Хто сказав, що подібні Томашу обирають виключно силіконових ляльок з тюнінгом та величезним досвідом? Чому чоловіка не можна зачепити чарівністю молодості, зухвалості та безпосередності? Чому вона настільки не вірить у себе, що забороняє навіть у думках допустити сценарій, у якому так йому сподобалася?

Він її сфотографував.Що буде із цією фотографією? Полетить у кошик, як непотрібний матеріал? Або він розглядатиме її так, як би сама Ліза дивилася, якби у неї  була його світлина?

І завтра... він призначив їй побачення? Чи це просто був жест ввічливості, і Томашу все одно, чи прийде вона до озера, чи ні? А якщо прийде… що може статися?

Поцілунок? Або для цього ще рано? Ліза не має величезного досвіду, щоб знати, коли й що доречно. А якщо її ввів в оману його уважний погляд, і за ним ховається той самий сексуальний потяг?

Очевидно, саме цим продиктовано те саме відчуття небезпеки. Тим, що вона просто не знає, що робити з таким чоловіком. І боїться не його уваги, а байдужості.

Порадитися було ні з ким. З небагатьма подругами вони рідко такі речі обговорювали. Мама невідомо де, та й ніколи б Ліза до неї не прийшла за порадою. Батько та Карина… ну, це взагалі за межею. Хіба що форуми… тільки й там вона не знайшла відповіді на сотні своїх запитань.

Довелося повертатись. У неї ціла ніч попереду, щоб вирішити, чи йти завтра до озера і як там поводитися. Може, на ранок прийде рішення.

- Дорогенька, не хочеш з нами на концерт? – отруйно посміхнулася Карина, спостерігаючи за падчеркою поглядом, у якому ясно читалося: «Не думай, що я не розумію, що з тобою відбувається».

- І справді, - втрутився батько. – Бачу, день тебе не сильно втомив, хоч і був насиченим. Проведемо час утрьох, як сім'я.

Карина, дивовижно гарна, в чорній сукні в підлогу і з високою зачіскою попелясто-чорного волосся, провела по губах криваво-червоною помадою. Вона явно сховала за цією дією усмішку. Але Ліза не помітила нічого такого. Зараз вона милувалася королівською поставою Карини, глянцевим блиском її розкішного волосся, гладкою і бархатистою шкірою без жодної вади. Тонкими пальцями з ідеальним манікюром, які так впевнено та красиво наносили помаду кольору крові на губи. Її грацією небезпечної та привабливої ​​кішки, за яку прості смертні напевно мали продати душу дияволу.

Вона ненавиділа її, руйнівницю колись щасливої ​​родини. Відчувала, що ці почуття взаємні. Але зараз, згадуючи незвичайні очі Томаша, вперше зазнала гострого бажання придивитися до справжньої спокусниці, щоб зрозуміти – як вполювати собі хоча б частину такого шарму.

Так. До жінок, які зводять з розуму подібних чоловіків, Лізі було як до місяця пішки. Подібне плаття просто повисне на її незграбній фігурі. Приховати ластовиння на щоках не під силу ніякому тональному крему, а волосся… її непокірну гриву не приборкати, простіше зрізати.

- Любий, я із задоволенням допоможу твоїй дочці зробити макіяж і підберу їй сукню, - хижо посміхнулася кривавими губами мачуха-вамп.

- Я не ношу сукні ... - поспішно заперечила Ліза, хоча при думці, що стане такою ж красивою, як Карина, відчула душевний підйом.

Батько сам зробив крок назустріч.

- Каро, це чудова ідея. Я віддаляюся, не підслухуватиму ваші жіночі секрети. За сорок хвилин будьте готові.

Тільки-но за ним зачинилися двері, Карина відклала кисть для рум'ян і, іронічно посміхнувшись, оглянула падчерку з ніг до голови.

- Так, так, що ми маємо ... Ти справжня пацанка. Самій не набридло одягатися у відділі для хлопців?

«Проте не у відділі для повій», - подумала Ліза, але вчасно прикусила язика. Поки є ймовірність, що мачуха допоможе, Ліза ладна стерпіти її висловлювання та зневажливий погляд. Вже завтра побачення біля озера. І якщо Ліза дізнається хоча б пару-трійку секретів привабливості, це буде вагомий внесок у можливе продовження стосунків.

Карина кивнула, трохи розчаровано. Вона явно розраховувала спровокувати скандал і виставити дочку перед батьком істеричкою, а тут плани зруйнувалися. Довелося відповідати за свої слова.

- Встань, будь ласкава. Так, тобі піде глибокий смарагд чи блакить. У мене є кілька крутих нарядів. Ти підбори колись носила? Ходімо. Мало часу.

Гардероб Карини справді засліплював розкішшю. Ліза могла повторювати собі скільки завгодно, що байдужа до брендів, але постійно задивлялася шатами блогерів, які носили такий одяг. Просто поставила собі установку, що сама цього не варта. Можливо, тому, що раніше вона не мала приводу змінити свою думку.

Мачуха іноді кидала шпильки про те, що Лізі не вистачає грудей, сідниці плоскі, волосся та шкіра недоглянуті. Але поки Карина розв'язувала озвучені проблеми за допомогою пуш-ап бюстгальтера, коригувальною  білизною, пензлем, спонжем та спреями для волосся, Ліза завзято терпіла.

На щастя, Карині гордість не дозволила перетворити її на опудало, одягнене і нафарбоване без натяку на смак і елегантність – мачуха була ще тією перфекціоністкою, і майже вжилася в роль стервезної доброї феї. За підсумками Ліза себе ледве впізнала у дзеркалі.