Театр буває різним

Театр, як і життя буває різним. Життя схоже на театр, в якому ми актори, під яких написані свої сценарії і роздані всім ролі.

Багато хто думає, що я з’їхав з глузду, та хто зна, може ще не доїхав! Я кохаю свою дружину. Вона понад усе для меня.

У нас багато сімейних традицій. А ще більше спільних приємних моментів у житті.

Кожен наш ранок починається…Ні, не з кави, а з заняття йогою. Звісно, це все через неї. Через цікавість. Перемогла, як і колись трапилось з моєю дружиною. Тепер я вмію піймати дзен. У захваті від пози собачки мордою вниз, але у дружини це виходить майстерніше за мене.

Ще однією традицією є похід до театру щовихідних. Тепер я почуваю себе впевнено, бо завжди виглядаю, як справжній джентльмен. У мене є декілька смокінгів, костюмів та чимало краваток, проте є улюблений костюм, щасливий, який я вдягаю до театру та на свята.  Я вмію зав’язувати краватку лише одним способом - віндзор, а моя дружина п’ятнадцятьма. І кожен раз вона мені перелічує їх, а я вже обираю метод. Тому кожний похід до театру вирізняється тим, як зав’язана моя краватка. Звісно, не всі це помітять, головне, що я знаю.

Ми живемо у сучасному світі, де постійно необхідно налаштовуватись під нові тенденції у всіх сферах життя. Прочитавши в інтернеті статтю про кольоротип, моя дружина вирішила з’ясувати до якого кольоротипу належить саме вона. Спочатку. Вона дістала всі речі зі свого гардеробу і почала почергово прикладати до свого обличчя, з цікавістю розглядаючи себе у дзеркалі. Через годину вона повідомила мені, що вона належить до типу м’яке літо і більша частина її гардеробу їй не личить взагалі. Обмірковуючи її слова я згадав, що колись моя мама зауважила, що моя люба дружина у жовтому светрику виглядає якось хворобливо. Моя мати моїй дружині каже тільки правду, а особливо гостру. Тому я повірив, що кольори одежі мають значення. Я,  навіть, покивав головою, коли моя дружина почала про необхідність поповнення новими речами її гардеробу. На собі вона не зупинилась, тепер жертвою з’ясування кольоротипу став я. Спробував її трохи засумніватись у необхідності цього. Адже, якщо мій кольоротип не співпаде з кольорами моєї одежі, гардероб потрібно буде оновлювати і мені, що трохи призупинить її плани оновлення. Але її це не зупинило. Тоді вона до мого обличчя почала прикладати  одежу різного кольору. Єдиний, хто мені співчував у ті хвилини був наш кіт Марсель, або коротко більш ласкаво Марсик, Марся. Його очі настільки розширено дивилися на мене, ніби він побачив восьме диво світу. Після довгих знущань наді мною, вона оголосила, що у мене кольоротип справжня зима і мій гардероб мені личить.

Похід у спортивному костюмі на виставу до театру. Це було незабутнє побачення. Мені дружина це і досі згадує.

У моєї жінки алергія на брехню. У неї зудить кінчик носа і вона його чухає. Якби я сказав, що я з дружиною не сварюся, у неї б почав чухатися ніс. Вона не кричить на мене, не жбурляється чимось підручним, але вміє підібрати такі гострі слова, які ранять боляче і глибоко.

Обожнюю казати, що зроблю щось потім, або частенько на щось махаю рукою, мов нехай.  Але мені подобається думка з цього приводу моєї дружини: «Потім і Нехай погані чоловіки». І зразу розумієш, що потрібно діяти зараз і негайно, і байдужість десь тікає.

Я пишаюся своєю дружиною, тим, як вона виграла війну з моєю мамою. Звісно, що деякі битви вона програвала, але і це було продуманим кроком. Адже головне виграти війну та здобути перемогу, а декілька боїв можна і програти. У неї була записна книжка, у якій вона годинами прописувала методи боротьби з моєю мамою. Вона природжений стратег. Памятаю, як розсаджували всіх родичів на мій ювілей. Так у нас дуже велика родина, у якій знайдуться родичі, які дуже важко перетравлюють один одного, а іноді можуть й вдавитися. Тітка Ніна не може сидіти поряд з двоюрідною сестрою Марусею через те, що кури сестри завжди ходять по городі і клюють врожай. За десять років могли б вже прийти до згоди. Та то таке. В них ще є час порозумітися, хоча й не дуже багато.

Завжди гадав, що потрібно натхнення для творчості, але творчість і є натхнення. Особисто для мене натхенням є моя творча дружина. Це я не вмію відрізнити Ван Гога від Пікассо, а вона добре орієнтується у питаннях мистецтва. А ще вона добре імітує спів у душі і коли готує на кухні, але це неважливо, бо я кохаю за її переваги, а за недоліки кохаю ще більше!

От що я не вмію, так це втримати язика за зубами. Завжди пробовтуюся про подарунки для коханої жінки. А вона сварить, який з мене романтик, бо ж не вмію робити сюрпризи. Хоча вона сама ж мене і підштовхує на зізнання, оскільки вже наперед знає що я їй подарую. Може вона знає мої схованки або вона настільки гарно мене знає, невже я такий передбачливий?  А її подарунки я не можу передбачити, хоча вона завжди дарує те, Що мені дійсно треба. Кохаю свою дружину.

Дякуючи долі, я розгледів своє щастя.  А, може, просто у мене добрий зір, а весь світ носить окуляри?