Розділ 14

Каріна... Чи може, місіс Джонс? 

- Чому ви зобов'язані своїм успіхом? 

- Я все тримаю під контролем, сказав би Крістіян Грей, але ні. Це не про мене. Я зовсім не володію своїми емоціями і їх контролює лише Ваня. Не знаю, як йому це вдається. Я залишила страх та таємниці в минулому. Тепер я нова. Я місіс Джонс. Напевно, впевненість у майбутньому допомагає мені. 

-Дякую за інтерв'ю місіс Джонс, - звернулась до мене дівчина з милою посмішкою. Ми розмовляємо вже годину.  - У нашій студії сьогодні була найбагатіша леді Руминії у якої налічується більше трьох казино, декілька музеїв нашої культури та це тільки у нас в країні!


Я вийшла з будівлі телестудії. Вже й не перерахувати скільки я дала інтерв'ю... А в першій рік рахувала кожне. 

Я сіла у свій біленький мерседес. І заплакала. Ні, я ж сильна. Ні! Я не буду плакати, моє життя чудове. Так, я вже завтра лечу назад в Україну, але все буде добре. Я побачу брата. 

Я била кермо знову і знову, поки не побачила, як під'їхав Ваня та пересів до мене. 

- Каріно, що сталось? В тебе так давно не було зривів! - я перелізла на його сидіння та міцно-міцно до нього притиснулась. Від нього пахло так само смачно, як і раніше... - Ти приймаєш ліки? - видихнув він мені у волосся. Його долоні зупинились на моїй талії, сильно зжимаючись. 

- Так, але ця дівчина... Вона розворушила спогади, до того ж, завтра ми летимо в Україну. 

- Не можна весь час намагатись забути минуле. Воно завжди буде поряд. Ти повинна зробити так, щоб тобі було все одно на нього. Ось і все, - він знову мене заспокоїв. Це чудова людина. 

Ми сплелись у поцілунку. Всі ці два роки ми були справжньою парою. Ми кохаємо один одного, і це чудово. Він допоміг мені багато у чому, але якщо мені скажуть, що весь мій бізнес його і я стала такою лише через його гроші, то я звісно ж заперечу. 

Так. Гроші у Вані є. У нас є, адже ми справді важаємо себе чоловіком і дружиною, але він допоміг мені лише з першими двома музеями. Далі, я сама відкрила свої казино та почала працювати в одному колі з Ванею. Так, без нього і цього б в мене не було і я б не познайомилась з усіма людьми вищої ліги, але мої мізки не перестали працювати, я не стала звичайною "барбі герл" з обкладинки та силіконом у грудях, і саме через це я стала найбагатішою та найгарнішою леді в Руминії. Я хотіла і я стала ідеалом самої себе. 

Але залишилась одна не вирішена проблема. Завтра о 18.00 я зустрінусь з усіми людьми мого минулого... 

*** 

Ми прилетіли у Київ за годину до початку відкриття. Я перевдяглась у червону сукню, яка гарно обтягнула мою талію. 

Також, одягнула шубку, яка не діставала навіть до стегон. Мої улюблені туфельки на підборах, декілька прикрас і я готова. 

Ваня підійшов до мене та обійняв, коли я одягала останню каблучку. 

- Чудово виглядаєш. Готова? - запитав він, цілуючи мене у плече. 

- Готова, - посміхнулась я своєму зображенню у зеркалі. 

Моє нове казино виглядало гарно. Воно вирізнялось серед дешевих споруд Києва. 

На вході стояв молодий, спортивний хлопець, який приймав запрошення. 

- Містер і місіс Джонс! Раді вас вітати. Проходьте, ось у ті головні двері, - смішно. Мене завжди веселили люди, які важали мене поважною і важливою персоною та так хвилювались. Хоча, можливо такою персоною я і була? 

- Хто вже тут? - запитав Ваня, оглядаючи приміщення. 

- Взагалом, усі з віп запрошенням вже тут. 

Не сказав більше ні слова ми попрямували до дверей. О Господи, зараз я зустрінусь зі своїми друзями. Зустрінусь з минулим. 

Я заходжу у велику залу з ігровим столом та баром. Тьмяно освітлене приміщення, де нікого не видно, але всі замовкають при погляді на мене та на мого чоловіка. І я бачу Влада з Аліною.