Розділ 8

Каріна

Перший раз за останні дні я добре спала. Ліки дають про себе знати. Поряд, поклавши голову на моє ліжко, спав Ваня. Це було мило. Я намагалась як можна обережніше встати та не розбудити його, але не вийшло.

- Вибач.

- Нічого страшного, як ти спала? - запитав він, потираючи заспані очі.

- Не погано. Ти читав лист та повідомлення? - це дійсно мене бентежило.

- Так. І я не розумію чому ти непокоїшься з того, що всі дізнаються про лікарню. Ти ж у цьому не винна.

- Всі будуть казати, що я справді божевільна, будуть ставитись до мене жахливо, якщо дізнаються, що я з дитячого будинку. Я не готова це все вивертати на увесь всесвіт. Та і тема ця для мене важка.

- Добре. Я зрозумів, - він не став копатись у мені за, що я дуже вдячна. - З приводу повідомлення. Я важаю, що тобі краще нікуди не їхати сьогодні. Тобі погрожували. Не потрібно ризикувати.

- Ні. Я скаженію удома. До того ж, можливо, вони й розраховують на те, що я залишусь вдома сама.

- Добре. Можливо, я погоджусь з твоїм рішенням, - ми встали та пішли на кухню.
Там сиділи Влад та Аліна.

- Ти що, теж приїхала мене підтримати? - ми з цією дівчиною останнім часом дуже зблизились.

- Я не могла покинути тебе тут! Але, ти й не сама була, - банатозначно подивилась на Ваню вона.

- Так. Добре, ми приготуємо сніданок. Влад йди збирайся, а Ваня...

- Якщо ви не проти, я відвезу вас до школи, але спочатку скористаюсь вашою ванною.

- Так, звісно. Нехай Влад тобі все покаже, - роспорядилась я і ми з Аліною почали готувати.
Вирішили не сильно морочитись та зробили яєчну з беконом. Всім сподобалось. Після сніданку я пішла збиратись до школи. Аліна пропонувала лишитись вдома під приводом, що я захворіла (адже, так і було). Але я відмовилась. Залишатись один на один зі своїми думками зовсім не хотілось.
Сьогодні вирішила виглядати супер стервозною дівчиною. Надихнулась Аліною.
Я вдягла чорну сорочку та чорні джинси. Червона помада та трохи косметики доповнювали мій образ.

Вже у машині я опам'яталась.

- Вань, ти розповів про перенесенея часу?

- Так, знають вже усі, хто належать до команди.
- До речі, я сьогодні сиджу з тобою, - заявила Аліна. - в нас об'єднання класів та цілий день буде лише одна історія. У хлопців теж якесь об'єднання.

- Фізкультури, - доповнив Влад, який переписувався з кимось.

- Точно.

Автівка зупинилась на парковці школи. Наша солодка парочка вже вийшла і я теж хотіла, але Ваня мене затримав. Нічого не кажучи, він просто поцілував мене. Цей солодкий поцілунок, з присмаком моєї болі та його кохання, згодився б за каву.

- Дякую... За те, що приїхав уночі.

- Я завжди буду поряд, - загадково відповів він та відпусти в мене.
Зайшовши до класу, з третьої парти біля вікна мені замахала чорноока брюнетка. Я впевнено попрямувала до її парти.
З усіх боків за мною спостерігали погляди моїх та її однокласників. Авжеж, сонечко Каріна та стерва Аліна тепер сидять разом.

- Швидко викладай, що в тебе з Ванею! - її аж розпирало від цікавості.

- Нуу, він досить гарний. Та... Добрий, - зніяковіла я.

- Я знайома з ним вже досить давно і він дуже навіть гідна партія для тебе. Але... У нього багато таємниць про, які не відомо навіть мені. Він готовий підтримати кого завгодно, але... Не чікай від нього забагато. Йому і так важко, - порадила дівчина.
- Я тебе зрозуміла. А що у тебе з Владом?

- Він гарний хлопець. Добрий та співчутливий. Але те, що він спав з половиною школи мене бентежить. Мене він так швидко не отримає, - посміхнулась вона та почала діставати зошити та ручки для конспекту з предмету.


Цілий день тільки однієї історії - це занадто!! Мене вже нудить від подвигів Богдана Хмельницького та князювання Ольги,.Ярослава та ще тисячі інших людей. Я розумію, це все треба нам на екзаменах, і я вже жалкую, що обрала здавати саме історію!!

Але це все дрібниці, якщо подивить на те, що чекає мене о дев'ятій годині вечора. Мене знову охоплює паніка і лише ліки, які я знову почала приймати допомагають себе контролювати.

***
Зараз ми їдемо на репетицію. Аліса сказала, що вона все одно буде. Не розумію, як вона залишається такою спокійною?

Вся репетиція проходить досить добре. Танець із Ванею, його дотики, погляд, рухи. Все це допомагає на якийсь час забути про все, що сталось.

О 20.30 Ваня зустрічає всіх дівчат біля мого під'їзду. Долоні вспотіли. Мене починає трясти. Сама не розумію від холоду це, чи від страху. Це помічає Аліна, яка теж сидить зі мною на другому сидінні та бере мене за руку. Я вдячно дивлюсь на неї. Її підтримка дуже допомагає.
Коли ми прибуваємо на місце бачимо тільки гаражі та дуже спустошену вулицю.

- Хлопці, наглядайте за дівчатами, щоб нічого не сталось, - всі, як по команді, беруть когось за руки.

Ваня мене, Єгор Яну, а Влад Аліну. Тільки Аліса йде сама. Напевно, їй важко бути у нашій компанії, але це потрібно.

Далі, все відбувається в один момент. Чути постріли з пістолету. Вухи закладає. Ваня стискає мою руку ще сильніше. У темряві не видно нічого. Ліхтарі не світять. До нас підходять якісь люди у балаклавах, з пістолетами. Хлопці готові битись, але розуміють, що тих більше. І поки їх увага зосереджена на цих негідниках, мене перекидують через плече та несуть у не зрозумілому напрямку. Мій крик здіймається по всій вулиці.

Він пронизливий, він сповнений горя та розпачу. Але запізно. Я вже у незрозумілій автівці, а хлопці, лише підбігають до бусика, який зрушив з місця так само швидко, як і з'явився.