Розділ 5

" Тримайте це дівчисько! Годі крутитись!! Ще один рух і я вколю тобі таку дозу, що прокинешься через години чотири або не прокинешься взагалі... "

" Брате, давай приймай участь! Ти гарний, на тебе люба дівчина поведеться, а ця простушка тим більш. Давай, в тебе є неділя, щоб підцепити її "

" Ти серйозно думаєш, що я в це повірю? Вибач звісно, але ні. Якщо це новий спосіб утримати мене, то я в це більше не граю. Бувай "

" Нову партію затримали на таможні. Так, підкупити можна, але це поки вони наші коробки не відкрили. Я домовлюся про все вже сьогодні. Перекидуй гроші на карту "

" Доню, треба рятуватися, швидше! Де Гріша? Чому він не в ліжку? Добре виходь, я сама його пошукаю
     
         Нам вдалося врятувати усіх, окрім Григорія. Співчуваємо... "

" Я не буду виступати в цій справі, як свідок! Я не бачила, як він це зробив. Я зайшла після всього, що сталось. І гроші мені не треба. Я ще раз повторюю, я нічого не бачила! "

"Нова партія. Дві круглі. Не запізнюйтесь і будьте оборежними. Мені це потрібно сьогодні. "

Минуле завжди поряд. Воно буде йти за тобою, поки ти відчуваєш до нього, хоч якісь емоції.

Каріна

Я прокинулась досить рано. Знову довго не могла заснути і тільки, коли Влад зробив мені чай з м'ятою о другій годині ночі - заснула.

Але, вставати рано, не так вже й погано. Я швидко зробила нам сніданок і побігла у душ. Тепла вода, ніби змивала з тіла безсонну ніч. Всі ці проблеми знову підколюють мою нервову систему. Тільки рік пройшов з моїх останніх прийомів у психолога і все стало на місця. А ось знову випробування, знову якісь не зрозумілі проблеми...

Коли я сіла фарбуватись на телефон прийшло повідомлення. Від Вані.

- Можна підвести тебе до школи? - питав він.

- Напевно, що так, - я була спантеличена його пропозицією, адже вчора наша бесіда не дуже склалась і навіть більше, налякала мене.

- У будь-якому випадку, ти не відмовиш,  адже я вже чекаю тебе біля твого будинку.

Я виглянула у вікно і побачила його машину. Тепер треба вдягатись швидше.
Я витягнула з шафи нову, ще з біркою, футболку. Мої чорні джинси сюди підійдуть... Наверх накину свою косуху. Непогано.

- Куди це ти так рано зібралась? Май на увазі, мене чекати ще хвилин тридцять, - сонним голосом пробурмотів Влад.

- Вибач, але сьогодні до школи ти доберешься сам. На вулиці на мене вже чекає Ваня.

- Він тобі подобається? - серйозно запитав хлопець. Сон, як рукою зняло.

- Можливо, - загадково відповіла я та не чекаючи відповіді побігла до школи.

Коли я сіла у салон, там смачно пахло випічкою. Поряд із Ванею стояло кофе та круасани.

-Вау! Дякую, але я тільки поїла.

- Нічого страшного. З'їси у школі, - посміхаючись сказав Ваня і ми поїхали.
На вулиці було сонячно. Ще зелені дерева, ніби посміхались мені і казали, що саме сьогодні все буде добре. Я не могла стримати усмішки.

- Я можу забрати тебе сьогодні зі школи?
Репетиція трохи пізніше, про це повідомила Аліса, тому я хочу відвезти тебе в одне місце.

- Ну, добре, - в мене занадто гарний настрій, щоб псувати комусь його відмовою.

У школі день пролетів швидко. Я декілька разів розмовляла з Аліною, (яка вчиться в моїй школі), а Влад ще й запізнився! За це і за те, що він почав підколювати мене і мою вечірню зустріч з Ванею я відгамселила його своєю сумкою.

Ввечері мені навіть не дали перевдягнутись. Ваня відразу ж повіз мене у невідомому напрямку.

- Тобі там сподобається. Я впевнений, - загадково повідомив він.

Ми приїхали до якогось досить високого будинку. Це, скоріше, навіть хмарочос. І все знову заможньо. І так не звично. Я ніколи не була у таких місцях.

-Перед тим, як ми підемо, вдягни будь ласка цю пов'язку на очі, - він простягнув мені червоного кольору шматочок тканини.

Я нашвидкоруч замотала очі, хоча взагалі не розуміла навіщо це. Що там вже за сюрприз? Мені це все більше походить на побачення.
Чую, як Ваня відчинив двері і взяв мене за руку. По тілу пройшов електричний струм. Далі все не зрозуміло. Ми піднімаємось на ліфті, Ваня все ще не відпускає мою руку і я не хочу, щоб він це робив.

Ми піднімаємось якимись сходами кудись на верх. Ваня зупиняє мене і стає позаду. Від його дихання мені стає жарко. Він так близько до мене... Знімає пов'язку і відходе назад. Відразу стає прохолодно, але я бачу чудовий вид. Це вид на Києв... З висоти, в темноті.

Мерехтять вогні, шум автівок, будинки, десь вдалечині є бібліотека. Люди, мов мурахи, бігають десь, кудись поспішають, а я ніби цариця з висоти дивлюсь на них. Це захоплює... Ти забуваєш про все.

- Подобається? - запитує Ваня про якого я вже й забула.

- Так! Дякую, - емоцій у мене так багато, що я обіймаю його. Спочатку він трохи не зрозумів, що я хочу, але вже через секунду відповів на мої обійми. Він, як завжди, холодний.

Я відсторонилась від нього і обдивилась дах. Поряд стояло пару пуфів та невеличкий столик із вином.

Я підійшла ближче і присіла. Ваня налив мені трохи вина та передав келих.

- Дякую, що привів мене сюди. Це дуже гарно, - посміхнулась я.

- Я радий, що тобі сподобалось, - відповів на мою посмішку він.

- Можливо, все ж таки спробуємо потанцювати? - запропонував він. І я погодилась.

Танець знову забрав мене у свій полон. І всі проблеми, ніби їх і не було, теж кудись зникли. Був тільки танець, я і Ваня. Його очі, такий привабливий запах парфумів. Це все мені дуже подобалость. Можливо, мені почав подобатись сам Ваня?

Напевно, так і було.

- Треба їхати на репетицію, - перервав він танок.

- А, так. Поїхали.

Репетиція пройшла причудово. Я звісно, трохи втомилась, але то накраще. Врешті-решт, може, засну. Так і сталось. Я заснула непоганим, але чутким сном.

Вечір. Я сиджу у студії і чекаю початку репетиції. І знову переживаю, адже вже завтра ми повинні будемо знову поїхати шукати новий лист! А я взагалі цього не хочу.

Мої думки перервали двері, які відчинились. У них влетіла розлючена Аліса. На її губах виднілась яскраво- червона помада. А в очах ненависть. Безжальна та холодна.

- Ну що, задоволена?! - почала вона кричати на мене і махати перед обличчям, якимись папірцями. - це все ти винна!Навіщо ти сюди приперлась взагалі? Я тобі головну роль віддала, а ти? Та ну тебе, - закінчивши свою тираду, дівчина кинула мені ці листки і побігла у свій кабінет.
За нею зайшов Ваня і Аліна.

- Що це все взагалі означає? - запитала у них. До мене підбігла Аліна.

- З тобою все добре?

- Так, але поясніть, що сталось?

- Її викликав директор, - почав розповідати Ваня, збираючи листки. - Вона три роки намагалась домовитись з ним за головну роль у театрі драми і комедії та за місце помічниці одного з найкращих акторів цього ж театру.

- А вона теж актриса? - не зрозуміла я.

- Так, і як бачиш її не узяли.

- А я тут до чого? - досі не могла зрозуміти я.

- Читай, - Ваня встав і дав мені один з листків.

Я швидко пройшлась очами по тексту і у самому кінці було найзрозуміліше речення, яке пояснювало усе.

- Отже, головну роль та помічницею Б.О.Стоківського стає Каріна Намистова. Тобто, обрали мене? Але як? Я навіть не знала про це все!

-Тебе оберуть, якщо ти підпишеш ці документи. А про це все не знали навіть ми. Просто зустріли у коридорі обурену Аліску, - я все ще відходжу від шоку. Занадто багато подій для вересня.

- Гееей, сестричко, я тебе вітаю! - залетів у студію Влад.

- Ти теж вже знаєш... Дякую, звісно, але я досі нічого не розумію... Де Аліса? Треба її заспокоїти.

- У своєму кабінеті.

Я полетіла туди. Звісно, її дуже шкода.

- Аліса, можна? - постучала я.

- Ні!! Тільки спробуй зайти! Ви всі не коштуєте і частини мене! Йди звідси. Репетиції не буде, - я почула як щось впало. І ще раз. Да вона зараз весь кабінет розгромить. - Бувай! - підійшла вона до дверей та зачинила їх.

- Репетиції не буде і у неї істерика, - підійшла я до команди.
- А це і добре. Значить, ми зможемо відсвяткувати у барі твою пермогу, - сказав Єгор.

- Але я збираюсь відмовитись та і до того ж мені не має вісімнадцяти і... - Ваня взяв мене за руку, не дослухавши, і потягнув на вихід. Всі пішли за нами.

Аліса

Я увійшла до кабінета директора, вже добре запізнюючись на репетицію.