Те, що залишилось між нами.

Втрата

17. Втрата

Минуло півроку з тих пір як я востаннє обійняла Еміля, він зник як і завжди, тихо без розбору польотів, просто перестав відповідати на мої повідомлення, а я перестала їх писати хоч і надія помирає останньою.

З хорошого, Себастіан мене пробачив, не уявляю яких титанічних зусиль йому це коштувало, його сльози…здавалось вони ніколи не висохнуть…

Я стараюсь бути йому хорошою дружиною, але кохати його так само віддано як і він мене я не в змозі бо я розбита і хто зна скільки років я буду зцілюватись.

Сьогодні я як завжди переглядаю новини за ранковою кавою, кілька гучних заголовків серед яких “смертельна дтп” не знаю, що спонукало мене відкрити саме цей заголовок але я впізнала це авто.

Тільки тепер впізнати можна було хіба номерний знак, воно було потрощене так наче влетіло на повній швидкості в бетонний мур.

Очима я пробігла по тексту, 38 річний водій від отриманих травм загинув на місці ще до прибуття швидкої медичної допомоги.

Я інстинктивно схопилась за браслет, та намистини там не було, я зняла її аби не тригерити Себастіана.

Невже це правда, Еміль загинув.

Мене з головою накрила така гучна тиша, що я не змогла стримати сльози, вони падали просто в чашку з кавою.

Його більше нема, нема того за ким я тужила щодня протягом останніх 6 місяців.

Я молила Всесвіт щоб забути його, щоб біль вгамувався, щоб його не було в моєму житті.

Невже це і є відповідь на мої молитви.

Chloe Sinclair

Подобається

#5712 в Любовні романи
#1232 в Короткий любовний роман

У тексті є: кохання складні стосунки зустріч, втрата, емоційно холодний чоловік

Відредаговано: 15.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись