День Валентина

  13. День Валентина

В офісі сьогодні все аж кричить, що День Валентина вже тут, повітряні кульки, тістечка з сердечками і блискітками, колеги, що жваво обговорюють романтичні вчинки своїх пасій, серед всього цього антуражу сиджу я, якій Еміль навіть не надіслав повідомлення.

Себастіан ж запитав про плани після роботи, я сказала що поки жодних і це була щира правда.
Насправді я не знаю чого хочу сьогодні — несамовитий сором в перемішку з бажанням вмоститись на мужніх грудях вирує в моїх скронях.

Раптом екран оживає повідомленням: «Які плани після роботи?»
«Немає жодних», — надто швидко відповідаю я.
Дідько, мабуть подумає що я відчайдушно прагну з ним зустрітись, ну і грець з ним — я сумую і не бачу сенсу це приховувати.

«Давай я заберу тебе з роботи?»
От і плани на вечір самі знайшлись.

Мабуть мій раптовий спалах ентузіазму привернув надто багато уваги, бо в чаті повідомлення від Люсі — моєї найкращої подруги і колеги:
«Ти так світишся шо в офісі стало яскравіше».

«В мене сьогодні побачення», — відповідаю я, дідько, я ж сьогодні геть по робочому одягнена, але хіба це важливо.

Я вибігаю з будівлі і одразу очі засліпило світло знайомого авто.
Я швидко рухаюсь в тому напрямку, аж раптом чую:
«Ліє, я тут».

Еміль стояв спершись на стіну будівлі і курив.
Як він гарно курить — його цілком могли б знімати в рекламі.

«Ти так впевнено йшла, я навіть не певен був чи варто тебе зупиняти», — з усмішкою в голосі сказав він.

В мене всього на всього година перерви щоб дістатись до тебе, а потім мені потрібно буде ще доопрацювати 1 годину.

«Гаразд тоді погнали».

Не впевнена що мій чоловік повівся на ту брехню яку я вигадала на ходу про те що до мене прийде подруга по яку я зараз їду в таксі, але мене зараз це майже не зачіпає.

День Святого Валентина з Емілем — це просто мрія.
При чому мрія ще тієї 21 річної Лії і сьогодні вона здійсниться.

Чи подарує він мені щось.
Може квіти, або ще один вазон.

Дорогою я запитувала про його друзів з якими він мене тоді знайомив і ми так швидко доїхали до нього, що в мене був час швиденько прийняти душ і він дав мені своє худі, такий Валентинівський лук мені сподобався найбільше.

Я ввімкнула ноутбук і почала як завжди відповідати на дзвінки.
Еміль уважно слухав, а тоді підійшов і сказав що в мене прекрасно виходять смол токи, невідомо звідки він дістав маленьку коробочку.

Та ні, це 100% не освідчення, але серце вже видавало під двісті ударів в хвилину і я не знала як реагувати.

«Я помітив твій браслет, здається на нього йдуть різні підвіски», — виправдався Еміль і відкрив коробку.

Там лежала намистина бірюзового кольору і я полегшено видихнула — це не каблучка.

«Дякую», — прошепотіла я і поцілувала Еміля.

«Мені ще пів годинки попрацювати», — з вибаченням мовила я.

«Ну тоді давай під музику», — сказав він і вийшов з кімнати, повернувшись з електрогітарою, здуріти можна — підліткова версія Лії впала б непритомна.

Ми багато цілувались і не тільки, аж раптом Еміль запропонував вийти на перекур.

Я була лише в його худі яке було мені майже до колін, але він швидко сказав що ми лише в ванну.

Ми курили і сміялись, аж раптом він сказав, що шкодує про те як покинув мене вперше.
Еміль Нокс — спокусник від маківки і до самих п’ят — про щось шкодує, вщипніть мене бо це якась платна версія цього чоловіка.

Я обійняла його, це єдине чого я зараз палко прагну,  ще добре було б заснути в його руках.