Повторення

     10. Повторення

Вчора Еміль запитав де я зараз мешкаю і повідомив, що забере мене перед фільмом, мабуть було дурістю планувати побачення маючи потім дівчачий івент з великою кількістю просекко, але це радше пересторога щоб після кінопобачення не затягнулось.

Ну добре хоч з одягом не треба заморочуватись я ще тиждень тому вирішила що на івент вдягну свою “щасливу” блузу в квіти, байдуже що вона шифонова і просвічується, зате гарно видно форми, та й в кіно темно не думаю що Еміль буде мене так прицільно розглядати хоча глибоко в душі надіюсь що так.

“Я майже на місці”, прилетіла смс від Еміля.

 Чорт а яка в нього машина я і забула спитати.

Написала йому відповідь і він одразу написав марку, колір і номера, знав би він що без окулярів я їх і не побачу, але принаймні колір і хетчбек від седана можу розрізнити.

З собою я взяла свій щасливий талісман, слоника з рожевого кварцу завжди його беру коли надовго виходжу з дому.

Сьогодні мені потрібна вся можлива удача яку тільки може мені подарувати Всесвіт, я виходжу з внутрішнього дворика мого будинку і одразу бачу сірий автомобіль, люблю сірий, достоту такий як колір його очей.

 Еміль привітно махає мені і знову мої зрадницькі ноги стають ватними, але добре що до нього метрів зо три.

Я сідаю в авто і його “привіт, вау як ти виглядаєш” знову робить мене безмозким 21 річним дівчиськом.

“Ти теж” спромоглась відповісти я, ну це значно більше ніж я від себе в такому хиткому стані очікувала, розмова як завжди далась легко, я звісно не кажу йому що готова їхати світ за очі під його незмінний з роками плейлист і балачки про все і ні про що.

Кінотеатр буквально 4 кілометри від мого дому і часу наговоритись явно недостатньо.

Перед входом до торгового центру Еміль запропонував мені сигарету, насправді я давно покинула, але в його присутності хочеться скинути зайву напругу.

 Ми продовжуємо розмову і він хвалить моє вміння конвертувати думки в текст, а я так люблю коли мене хвалять.
В нас ще цілих півгодини до сеансу і я вже починаю думати, а чи не втекти з цим незмінно гарячим чоловіком за місто, подалі від зайвих очей, але жену ці думки геть.

Еміль розпитує мене про роботу, а я як і минулої нашої зустрічі розповідаю про корпоратив, з цього він робить висновок що моя робота мені до вподоби і це таки правда, хороша команда завжди перекриває негативні моменти чи складні процеси.

“Час йти” каже Еміль і я підкоряюсь і миттєво йду за ним.

Дивно як вся моя “домінантність” в стосунках випаровується під впливом його гіпнотичного голосу.

Чорт ми прямуємо до останнього ряду.

От негідник, він що надіється на поцілунок?

Чорт я ж взагалі то одружена, варто правда було б згадати це до того як погоджуватись на це побачення, хоча може це і не побачення, а так дружня зустріч, от тільки ми не друзі, а колишні коханці.

 Якщо коханці хоч колись бувають колишніми.

Я точно знаю що фільм ми не додивимось бо я поспішаю на івент і Еміль теж це знає, то ж після 20 хвилин фільму в напружений момент він ніжно бере мою руку.

Дідько мене всю прошиває струмом, він достоту знає який ефект він на мене справляє, і я люблю цю його провокативність.