Те, що залишилось між нами.

Повідомлення

6. Повідомлення

До наступного ранку я вирішила не відкривати Лінкедін, від гріха подалі, тому і сон мій був тривожний і переривчастий.

По дорозі до офісу я таки відкрила соцмережу і помітила одне нове повідомлення.

У горлі пересохло, пальці заніміли, але я таки спромоглась натиснути кнопку «відкрити повідомлення» і прочитати текст.

«Привіт, як ти?»

І це все?

Стільки місяців минуло, і все, на що Еміль здатен, — це банальна ввічливість, яку в принципі, можна було б проявити і до звичайного рекрутера?

Але я таки наважилась відповісти, що в мене все гаразд і що саме зараз я їду на роботу.

Він написав, що я гарно виглядаю.

Так, наче б я наважилась додати його в список контактів, попередньо не вибравши найгарніше фото для профілю, — це ж нонсенс.

Якийсь час ми переписувались ні про що, поки він не запропонував якось випити кави.

Я думаю, що він знає, що я не здатна йому відмовити.

Але попереду вихідні, тож буде час усе спокійно обдумати.

Подобається

#5712 в Любовні романи
#1232 в Короткий любовний роман

Відредаговано: 15.07.2026