Одного разу

 1.Одного разу…

Чи зустрічали ви когось настільки випадково й абсурдно, що ніколи б не повірили, наскільки ця людина глибоко вріжеться у ваше життя і підсвідомість? 

Я — так.
Мене звати Лія Остберг, і це моя історія.

 Був теплий серпневий ранок 2017 року. 

Ми з моїми подругами Мією та Еллою вирішили скористатись сонячною погодою і поїхати за місто, на озеро.
Швидко діставшись пункту призначення за якихось півгодини ми вже були на пляжі, вщент заповненому засмаглими і розмореними сонцем людьми.

 На пляжі було доволі багато охочих познайомитись адже наше тріо виглядало неабияк цікаво. Я — невисокого зросту, з зелено-карими очима та темним коротким волоссям , яке після купання стирчало в різні боки. А Мія та Елла — дві довгоногі, стрункі блондинки, що привертають більше уваги. Але цього погожого дня було не до знайомств — принаймні так здавалося по обіді.

Вдосталь поплававши, ми втомлені поїхали додому до дівчат, щоб переодягнутися і, можливо, ввечері вийти в центр на кілька коктейлів.

 По дорозі у Мії й Елли виникла ідея відвідати нічний клуб, який не так давно відкрили після реновації та ребрендингу. 

Не скажу, що я була проти — я любила танці, та й у 21 дуже хочеться пригод і несподіванок. 

Проте вдягнено я була не надто доречно для такого типу вилазки.

«Не страшно», — хором промовили дівчата й одночасно відкрили дві шафи.

Швидко знайшовши ефектний червоний топ, що підкреслював мої тату на ключицях і спині та вузькі темні джинси високої посадки, я взялася за макіяж. 

Дівчата ж обрали короткі сукні які вдало підкреслювали їхні довгі ноги.
На місто вже спустилися сутінки, коли ми нарешті дісталися розпіареного нічного клубу.

 Нас без жодних питань пропустила охорона — адже виглядали ми на 10 із 10.

Атмосфера в клубі була аж надто суперечлива: діджей не міг обрати стиль музики; натовп біля барної стійки безуспішно намагався замовити хоч якісь напої та ще й безліч підозрілих типів які розглядали кожну дівчину що проходила поряд.

 Пахло алкоголем і кальяном, а світло миготіло в усіх можливих кольорах. 

Чомусь я була розчарована, не так собі уявляла топовий нічний заклад міста.

Спочатку було незрозуміло, як у цьому хаосі діяти, але діджей нарешті усвідомив, що з хітами нульових помилитися практично неможливо. Ми почали танцювати, не зважаючи на настирливих чоловіків, які намагались оточити Еллу й Мію. 

Мене залицяльники не цікавили — я просто хотіла розважитись, а ще, випити Red Bull.

Підійшовши до барної стійки, я кілька разів безуспішно намагалася замовити клятий енергетик, але бармен майстерно мене ігнорував.

Аж раптом я почула повільний і приємний голос ліворуч:
— Хочеш, я тобі допоможу? — промовив чоловік не особливо високого зросту,  атлетичної тілобудови з тонкими губами, світлими очима і хаотичними шпичаками русявого волосся.

— Думаю, впораюся, дякую, — відповіла я.
Але бармен продовжував свій ігнор, тож я повернула погляд до таємничого чоловіка, що стояв біля колони.

Біля нього — пляшка шампанського і два бокали, мабуть він тут не сам.

Втрачати було нічого, тому я попросила його замовити мені напій.

 Дивним чином бармен миттєво відгукнувся на прохання незнайомця.

— Може, познайомимось? — промовив він у такій незвичній манері затягувати слова, наче часу не існувало і він нікуди не поспішав.

— Гаразд, — сказала я, краєм ока помітивши, що мої подруги вже знайшли собі компанію.

— Я Еміль, — промовив він, виглядаючи так, ніби випадково потрапив у цей заклад, коли просто вийшов на прогулянку.

— Мене звати Лія, — відповіла я, і запитала, чи не когось він чекає, зважаючи на два бокали.

— Насправді я намагався познайомитись з дівчатами, але вони кудись зникли.

Така відвертість збила мене з пантелику, але розмова швидко перейшла в інше русло. Спершу — хто ким працює, потім — хобі.

— У тебе такий  приємний голос, — сказав Еміль, змушуючи мої щоки зливатися з кольором червоного топу.
— Дякую, — сухо відповіла я, не знаючи, як реагувати на комплімент.

Після Red Bull було прийнято рішення перейти до текіли, щоб побороти невпевненість.

— Ти хочеш, щоб я тут зараз розтікся, як сніговик по барній стійці? — промовив Еміль у своїй неквапливій манері. — Ти така мила, що я зараз розплавлюсь.

Не можу сказати, що мені було неприємно це чути — адже буквально тиждень тому я поставила крапку у стосунках, які тривали два роки майже дійшли до одруження, та ще рік було не зрозуміло чи це остаточно кінець. Тому флірт давався мені вкрай важко.

Але Еміль підморгнув мені одним оком, а його вуста розтягнулись в хитрій посмішці, і в голові майнула думка: «чорт, щось у ньому таки є…»

Аж раптом Елла й Мія з’явились поряд щоб запитати, чи не хочу я раптом перейти в іншу залу, де був інший діджей.
— Не дуже, — повідомила я, натякаючи поглядом, що тут мені теж цікаво.

Дівчата пішли пообіцявши залишатись на зв’язку, а ми з моїм новим знайомим залишились вдвох.

Він запросив мене потанцювати. Не скажу, що я хотіла його звабити, просто в 14 років хтось забагато дивився кліпів американських реперів і трохи копіювала їхні танцювальні манери, але Еміль здається був в захваті.

Після двох танців він запропонував вийти на перекур.
І це була чудова ідея — щойно я вдихнула свіже нічне повітря улюбленого міста, зрозуміла, що вечір буде прекрасним.

Минуло близько трьох годин відтоді, як ми зайшли в клуб. 

Час летів невпинно й непомітно. Розмова йшла легко — чоловік виявився прекрасним слухачем, навіть для такого балакучого екстраверта, як я.

В якийсь момент він сором’язливо запитав:
— Можна я тебе поцілую? 

Я забула, як дихати.

 Та дивлячись у його сіро-блакитні очі на тлі зоряного неба, я не знайшла в собі слів — лише схвально кивнула.